Я думаю, що відповідь В - невірний. Тому-що "Відважний собака" - неправильне закінчення у дієслова. Треба "Відважний собака".
(Я думаю, что ответ В - неверный. Потому-что "Отважный собака" - неправильное окончание у глагола. Надо "ОтважнАЯ собака".)
У житті кожна людина зустрічається з красою і підлістю, радістю і горем. У її житті бувають торжества, веселощі, але й години страждання від якогось горя. Душу її бентежить то всепоглинаюча любов, то відчуття огиди до певних явищ у житті. Бувають такі моменти в житті, коли треба від чогось відмовитися заради рідної людини, а на чомусь слід принципово наполягати. Треба піднятися силою своїх думок, переконань над почуттям і емоційними поривами з однією метою — не принизити ні себе, ні тих, хто поруч.
Усе це вимагає людська гідність. Народна мудрість стверджує: "Від спраги помирай, але гідності не втрачай". Треба з гідністю жити, працювати, переживати радість і горе, з гідністю зустрічати свою останню годину.
Гідність — це мудра влада тримати себе в руках. Благородство твоєї людської особистості виявляється в тому, наскільки мудро й тонко ти зумів визначити, що гідне і що негідне. Гідне повинно стати суттю твоєї власної культури, негідне хай викликає презирство й огиду.
Гідна людина завжди красива, бо вона не дозволяє собі бути негарною завдяки низькому вчинкові чи підлій думці. Можна мати прекрасну зовнішність, але ця краса буде тільки зовнішньою, без внутрішньої краси така людина нікого не зацікавить, не приверне увагу людей порядних, інтелігентних. Тому не слід, звичайно, забувати про зовнішню красу, але треба дбати про внутрішню — душевну, а це може допомогти зробити тільки почуття власної гідності.
Я дуже хочу стати модельэром але дизайнер на мою думку краще,а Сашко хоче стати хуожником або вчетелем ,а моя найкраща подруга продавцем
ответ: двогодинний (двогодинної)
объяснение: розрахований на дві години; який триває дві години; наприклад: "двогодинне вистоювання під час відправи [у церкві] стомлювало його більше, ніж важка робота". (Спиридон Добровольський, Олов'яні солдатики).
Тарас-пастух
Перед нами картина І.С. Їжакевича «Тарас-пастух». Видатний митець присвятив багато творів зображенню визначних постатей української культури. Але найбільша кількість із них — про Т.Г. Шевченка.
Художник зобразив малого пастуха в момент, коли той, забувши про все на світі, щось записує в саморобну книжечку. Хлопчик не звертає уваги на овець, що пасуться самі по собі. Нам відомо, що Тарас — нещасливий сирота та ще й кріпак у пана.
Подерта сорочка, солом'яний бриль свідчать про злиденне життя. Але у хлопця є неоціненне багатство — талант. Тому так захоплено працює Тарас над своєю книжечкою, вписуючи туди власні вірші та оздоблюючи їх малюнками й візерунками. Тим паче, що навколо все таке чудове: і невеличкий зелений гайок, і мальовничі біленькі хати, і безхмарне блакитне небо.
<span>Водночас
із співчуттям до маленького сироти виникає і радість за те, що є в нього талант, який буде вічно служити такій милій Тарасовому серцю Україні. </span>