Росла в лісі струнка сосна. Любила вона слухати спів птахів. Раділа вона кожному дню.Росла вона на невеликій галавині, а з нею жила сім'я білок. Радувала вона око людей. І була вона укриттям від грози для будь якої тваринки. От так і проходив день сосенки.
Подмога
тундра
подставка
такси
????
пароходы
Маша прийшла додому
<span>Розпочався дощ
</span>Хліб усьому голова<span>
</span>
За всіх часів народ дуже любив свята. Але з якоюсь особливою надією, трепетом і любов'ю люди чекали Великдень. Саме в ці дні починається теперішня весна, з її буйними фарбами й пахощами. До цього свята у всіх будинках бабусі й мами печуть паски, роблять сирні паски й красять яйця. З дитинства я завжди чекаю з нетерпінням Різдво й Великдень, як самі головні, великі свята
Мені подобається спостерігати, як народжується свято, як печуть паски. Ароматні, рум'яні, незвичайно смачною й заворожливою своєю красою. Починають їхня піч у чистий четвер
У будинку повинен бути ідеальний порядок. Як тільки мама викладає на стіл борошно, ізюм, масло, яйця, ванілін, у будинок приходить святковий настрій. Гарна, смачна паска гордість кожної господарки. Існує прикмета: якщо паски вийдуть на славу, те й рік буде вдалим. Мама вже чаклує над тестом
Спочатку добре вимішує, а потім стежить, щоб тісто не втекло. Поки паски підходять, готовлять спеціальні форми, змазують їхнім маслом і виставляють на столі, щоб вони були під рукою. Коли тісто ховаю підійде, його викладають у форми. Але заповнюють форми тестом лише на третину, щоб воно підходило. Прикрашає паски кожна господарка посвоєму.
Моя мама змазує збитим із цукром білком і посипає кольоровим цукровим горошком. Паски роблять більші, середні й зовсім маленькі для дітей. Пробувати або є паски можна тільки в неділю, після того як їх освятять у церкві. У неділю, коли вся наша сім'я збирається за столом, мама розріже найбільшу освячену паску, і на душі стає дуже радісно й світле
Я думаю, що всі хлопці люблять це свято й із задоволенням їдять ароматні паски
Чи не найболючіше, що може трапитися в житті людини. Зрада - це майже як смерть. Смерть довіри та близькості. Зрада - то ніби навмисне приниження близької людини.
<span>Що саме є зрадою? Адже всі ми часом обманюємо близьку людину, але зазвичай то не є зрада, лише спроба не образити або небажання посваритися. На мою думку, зрада - це свідомий обман очікувань людини на рахунок тебе. Наприклад, ти впевнюєш того, хто вважає тебе другом, що обов'язково підеш з ним до лікарні, бо він дуже хвилюється, але вже в той момент знаєш, що нікуди не підеш та навіть не попередиш. </span>
<span>Тобто зрада - це свідома брехня про те, що людина може на тебе розраховувати.Так у всьому - у дружбі, коханні, на роботі - у будь- яких стосунках між людьми. Рано чи пізно, про зраду стає відомо, і зрадженій людині буде дуже боляче, бо вона знатиме, що довгий час до неї ставилися нещиро.Чому люди зраджують? Мабуть, на те існують дві основні причини. Перша - людині байдуже, що іншому буде боляче. А друга - в неї бракне сміливості сказати прямо, що вона більше не кохає або не хоче спілкуватися якраз через те, що боїться зробити боляче небайдужій людині, з якою не хоче продовжувати стосунки.Кажуть, найгірша зрада - то зрада самого себе, своїх поглядів та бажань. Людина ставить свої справжні потреби нижче тих, що нав'язують їй ззовні. Відмовившись від себе, можна отримати гроші, популярність або ще щось, але якщо це насправді не те, чого ти хочеш, який в них сенс? </span>
<span>Зрадники жили у всі часи. Часто знаходилися люди, які заради власної вигоди відчиняли браму рідного міста ворогам. Та мені здається, це правда, що на чужому нещасті щастя не збудувати. Завжди важко судити про такі поняття як зрада. Можливо, у людей є виправдання за зраду, проте душевний біль зрадженої людини буде жити в її серці завжди. Та ніхто й не каже, що життя - проста штука. Я сподіваюся, що чесність і щирість у стосунках між людьми допомагають уникнути зрад.
</span>