Діалог на тему “Професія”- Здрастуй, Андрію!- Привіт, Петрику!- Андрійко, ти вже вирішив, до якого вузу ти будеш вступати? Вибач, що я так відразу відверто питаю, але для мене ця тема болюча!- Нічого страшного немає в цьому питанні. Я буду вступати в медичний університет.- Ти вирішив бути доктором?- Так, але ще не вирішив, яким саме. Схиляюся до того, щоб стати хірургом. Але мені непотрібно вирішувати це питання тепер. Повчуся три роки, тобі оберу спеціалізацію.- А чому ти вирішив стати лікарем?- Я вважаю, що здатний до роботи хірурга. У мене міцні нерви та гостре око! До того ж лікарі зараз дуже гостро потрібні в країні, без роботи я не залишуся!- А я, мабуть, стану юристом. Мама примушує.- Ти що, ти ж ніколи не цікавився правознавством! В тебе абсолютно інші вподобання!Памятаєш, ми з тобою велосипед з запчастин збирали? А ти до нього потім мотор приробив?- Я знаю. Мені техніка до вподоби. Але мама мені голову гризе: мовляв, станеш адвокатом, будеш заробляти великі гроші. Будеш, мовляв, сидіти в кабінеті в білій сорочці. А станеш інженером, то все життя по заводам пробігаєш.- Петрику, я не хочу образити твою маму, але в неї застаріла інформація. Зараз в країні надлишок юристів, а от інженерів якраз не вистачає. Куди ти потім влаштуєшся на роботу, якщо в тебе немає хисту до права?- Ти так думаєш?- Знаєш Наталку Бабій? Вона сяк-так, з трійками, закінчила юридичний. А тепер вже два роки роботи знайти не може!- Невже...Ну, добре! Бувай друже, я обовязково подумаю над твоєю порадою. Мені самому вся ця юриспруденція не подобається...<span>- Бувай, Петрику! Щасти тобі!</span>
У квітні 1847 р. Т. Шевченка, як і інших членів Кирило-Мефодіївського братства, заарештовали. Під час обшуку у нього жандарми знайшли поему “Сон” та інші вірші, що входили до збірки “Три літа”. Поета під конвоєм доставили в Петербур, де його справу вів особисто С. Орлов – шеф жандармського відділу. Саме він доповів Миколі I про Т. Г. Шевченка, що той закликає скинути самодержавний устрій і образив його Величність (“фельдфебель-цар”, “творець зла”, “лютий Нерон”, “безбожний цар”, “правди гонитель жестокий”). Після цього Микола I власноручно написав: “Під самий суворий нагляд з забороною писати й рисувати”.
Т. Шевченка заслали на військову службу в Орській фортеці, в Оренбурзькій області. Ця фортеця була абсолютно неприступною. Вона була обнесена високим валом і глибоким ровом з трьох боків, з четвертого боку – рікою Уралом. Шевченко служив у третій роті, 5-го лінійного батальйону, 23-ї піхотної дивізії під номером 191 рядовим.
На гостей які в їжджають у подвір я, очікував пишний прйом.
У слові подвір я - апостроф, у слові в їжджаючи - також апостроф
Ответ:
ЕССЕ
Объяснение:
Чи варто робити добро, знаючи, що його ніхто не оцінить? Це складне питання. Якщо ти добра, дбайлива людина - звичайно так. А ще я чув, що кажуть і таке - "Роби добро, не чекаючи його у відповідь". Іноді я прислухаюсь подібним приказкам. Але іноді трапляються такі люди, які роблять тобі зло, а ти тількі бажаєш їм добро та не робиш нічого поганого у їхню сторону. Від них не варто чекати оцінок. А якщо це твій друг, товариш і тому подібне - варто. Бо блізкі люди завжди оцінять добро. Вони розуміють, що ти старався саме для них. Ні для когось іншого. А не знайома людина (якщо ти зустрів її на вулиці і в неї проблема) - вона може сказати щос на кшталт "Дуже дякую". Вона не зможе прийти до тебе завтра о восьмій і за чашкою чаю обговорити твою добру душу. Може бути таке, що це німа людина. Від неї чикай посмішки. Або обіймів :) Але, ось остання порада: краще робити добро, не чекаючи оцінки.
Я старалась❤