Діалог на тему “Професія”- Здрастуй, Андрію!- Привіт, Петрику!- Андрійко, ти вже вирішив, до якого вузу ти будеш вступати? Вибач, що я так відразу відверто питаю, але для мене ця тема болюча!- Нічого страшного немає в цьому питанні. Я буду вступати в медичний університет.- Ти вирішив бути доктором?- Так, але ще не вирішив, яким саме. Схиляюся до того, щоб стати хірургом. Але мені непотрібно вирішувати це питання тепер. Повчуся три роки, тобі оберу спеціалізацію.- А чому ти вирішив стати лікарем?- Я вважаю, що здатний до роботи хірурга. У мене міцні нерви та гостре око! До того ж лікарі зараз дуже гостро потрібні в країні, без роботи я не залишуся!- А я, мабуть, стану юристом. Мама примушує.- Ти що, ти ж ніколи не цікавився правознавством! В тебе абсолютно інші вподобання!Памятаєш, ми з тобою велосипед з запчастин збирали? А ти до нього потім мотор приробив?- Я знаю. Мені техніка до вподоби. Але мама мені голову гризе: мовляв, станеш адвокатом, будеш заробляти великі гроші. Будеш, мовляв, сидіти в кабінеті в білій сорочці. А станеш інженером, то все життя по заводам пробігаєш.- Петрику, я не хочу образити твою маму, але в неї застаріла інформація. Зараз в країні надлишок юристів, а от інженерів якраз не вистачає. Куди ти потім влаштуєшся на роботу, якщо в тебе немає хисту до права?- Ти так думаєш?- Знаєш Наталку Бабій? Вона сяк-так, з трійками, закінчила юридичний. А тепер вже два роки роботи знайти не може!- Невже...Ну, добре! Бувай друже, я обовязково подумаю над твоєю порадою. Мені самому вся ця юриспруденція не подобається...<span>- Бувай, Петрику! Щасти тобі!</span>
Каждый человек в своё время ходит в школу. С каждым годом человек естественно взрослеет и переходит в новый класс, где с каждым годом материал усложняется. Иногда я задаю себе вопрос : " В каком бы классе я бы хотел учиться?" Я бы хотел учиться в 1 классе. Очень хотелось бы вспомнить те дни, когда я вместе с мамой с букетом цветов в первый раз ходил в школу. Хотелось бы вспомнить первые уроки нашего первого учителя, как она учила нас писать, считать и читать. Я бы хотел снова читать свой стишок на последнем звонке. Первый класс - это мой самый любимый и запоминающийся класс. Я очень хорошо помню, как я бегал с мальчиками и девочками, прыгал и не стоял на месте. Конечно было очень здорово. Вот почему я бы хотел снова оказаться в первом классе. И всё же, детство - самая весёлая пора. Удачи)))
Сонячний промінець Сонячний промінець заглянув у вікно, ковзнув по партах (місцевий відмінок), по стінах (місцевий відмінок), затримася у книжках (місцевий відмінок) і зошитах (місцевий відмінок). У класі враз посвітлішало. По обличчях (місцевий відмінок) дітей (родовий відмінок) пробігли усмішки (називний відмінок).