Є багато різних професій. Хтось мріє стати космонавтом або перукарем. А я хочу бути лікарем. Ця професія дуже важлива. Лікарі майже кожного дня рятуют життя багатьом людям. Мені подобається допомагати людям. Є ще й інші не менш важливі професії. Але мені подобається ця. І я буду робити все щоб здійснити мою мрію.
Акваріум,який стоїть в мене вдома,дуже великий і красивий.
На уроці малювання я малювала різнокольоровими красками.
Зазвичай,лимони дуже кислі та жовті.
Вірний Петрів кінь Буланко мчав по високій траві. З-під його копит, розправивши рожеві й зелені прозорі крильця, бризкали на всі боки коники. Комах зносило вітерцем, і вони розсіювались далеко довкола. Кілька разів з-під самих копит мов хто викидав здоровенних зайців. Не раз із густої трави сторчма злітали розпасені куріпки.
Ребро пагорба високо знеслося вгору, і перед вершником відкрилася поросла деревами долина. Петро спрямував Буланка пологим схилом праворуч. Хоч кінь мчав по траві, було видно, що під ним широка справжня стежка.
Стустившись з пагорба, Петро пустив вірного Буланка тихою ходою. Може, кроків зо двісті протюпав кінь, тоді заіржав. Десь за зворотом відповіли слабким переривчастим іржанням. Петро підняв лук і почав напинати тятиву.
Ось крутий зворот стежки. Межи кущів тьопає кінь половий. Голову опустив, порваний повід волочиться. Кульбака на коні скособочилась у правий бік, з неї стирчить дві стріли.
То ж Степанів Лиско! Не дався татарам! Бродить степом, сумує за загиблим господарем...
Підігнавши Буланка до охлялого коня, Петро зістрибнув. Погладжуючи замордованого Лиска, вийняв з його загноєних губ вудила. Розстібнув підпругу, зняв сідло, повиймав татарські стріли.
Петро повів обох коней на дзюркотіння води. Напоївши їх у струмку, заходився коло бідного Лиска. Почав гострими паличками чистити рани. Кінь дрібно тремтів. Ран було чимало. Всі від стріл.
Петро набрав у казанок кришталевої води. Відійшовши подалі від струмка, заходився сокирою викопувати яму для вогнища. Відтяв засохлий сук, розколов на скіпки. Приніс шишок. Тоді, трохи поблукавши серед кущів, приніс у шапці вогких бульбуватих коренів завбільшки з голубині яйця. Висипавши у казанок, добряче помив. Це були плоди любки. Ще цю рослину називають “Люби мене, не покинь”. Наші дівчата її у ворожбі вживають. А вояки знають, що, це найкращі ліки від знесилення. Татари у військовому поході завжди запасаються любкою. П’яти бульбочок на цілий день здоровому вояку вистачає, щоб сили не втратити. Треба тільки вміти приготувати.
Петро розпалив вогнище. Поставив на нього казанок із свіжою водицею. Невдовзі на дні казана почали народжуватися маленькі бульбашки, а тоді відриватись і злітати вгору, над поверхнею закрутилася пара.
Тим часом Петро насилював чисто помиті бульбочки любки голкою на н
итку. Потім він потримав це “намисто” в окропі, щоб бульбочки не грічили, не пліснявіли й добре сохли. Після цього їх слід було б добряче висушити й розмолоти. З розмелених бульбочок на молоці або воді роблять бовтанку. Але то для людини. Коневі ж досить нашкребти й дати разом з перетертим на каменях розпареним вівсом.
Скоро усе було зроблено. Лиско куняв, опустивши голову. Петрів Буланко, приступивши до нього впритул, хльоскав хвостом. Він відганяв мушву і від себе, і від хворого товариша.
Петро прихилився спиною до нагрітої за день сосни і з насолодою вдихав запах розімлілої живиці. В казанку кипіла каша тепер уже для нього. З кущів розходилися духмяні пахощі. То чудодійна любка розкривала надвечір свої квіти.
На мою думку,це міг бути їжачок. Коли лісничий загубив окуляри,їжачок на них натрапив.Він дуже уважно їх обійшов,понюхав і з цікавістю в них поглянув.Через ці окуляри хатинка їжачка здалася йому набагато більшою ніж насправді.
Крилаті вислови Франка Лиш боротись — значить жить! Хто з злом не боресь, той людей не любить! Мова росте елементарно, разом з душею народу. “Більш, ніж меч, і огонь, і стріла, і коса, Небезпечне оружжя – жіноча краса.” “Гумор — невідлучна прикмета кожного правдивого таланту.” “Мій патріотизм – се не сентимент, не національна гордість, то тяжке ярмо।” “Хто стане слово слухати невчене?” Щастя ніколи довго не триває. Щастя все – день, година, одна хвилина. І подумай собі, що іноді досить одного слова, щоб убити чоловіка, щоб навіки або на довгі літа зробити його нещасливим! Любов не залежить від нашої волі, приходить без нашої заслуги, щезає без нашої вини.
Крилаті вислови Лесі Українки
Хто не був високо, той зроду не збагне, як страшно впасти
З рук смерті люди дістають безсмертя «Слово, чому ти не твердая кри́ця?»
Всі – жінки, коли вони кохають. Геройство мусить мати нагороду, се і Боги, і люди признають. Гумор найкраще враження робить при серйозному тоні. Для гордої і владної душі життя і воля – на горі високій. З рук смерті люди дістають безсмертя. Краса – змагання до досконалості. Мене любов ненависті навчила. Немає честі нападати ззаду. Сором – хилитися і долі коритися. Не раз, хто забувається про завтра, той має вічність. Хто не жив посеред бурі, той ціни не знає силі. Хто на розпутті прожив все життя, не піде ні в рай, ані в пекло. Врятуєш душу, коли загубиш тіло. Кров без любові викупить не може. Хто по неволі согрішив, той чистий. Чесний покриву не потребує. Над всіх старшин найстарша правда. То не любов, що присяги боїться. Смерть – це велика всесвітня, космічна самота. На ділі каймося, не на словах. Сум не має дна. Ту брехню, що справдиться, всі правдою зовуть. Тільки зрада шлюб християнський розлучити може. А справжній – тільки смерть.Ти мене убити можеш, але жити не примусиш! Поетична мова – це найприродніша мова. Солодка хвала від ворога на полі бою, та не в полоні!