Пра-цьо-ви-тий, ко-льо-ро-вий, по-льо-вий
Україна- наша ненька, що ростила і піклувалася нами уже немало років. На мою думку настав час віддячити їй. Тим більше, що вороги захотіли отримати нашу родючу землю. Ми Україно- діти твої! Захистимо тебе в ці складні часи. Будеш ти процвітати. Як лілія навесні. Землю нашу ворогам не видать. Нехай мріють й далі.
Україно, ти найкраща моя.
<span>Одного літнього ранку ледар-кіт дрімав на ганку.Аж чує гомін,гвалт щось трапилось десь там.Відкриває потихеньку ліве око і побливу бачить бійку двох хвальків.Сірих грязних пітухішків.“Я сміливіший за тебе, на землі я, чи у небі,</span>
<span>всіх порву я мов собака”-каже перший розбишака.“Де тобі, я сам хоробрий,не знайти по самий обрій з ким зрівнятись міг би я”-друге каже пітуша.Встав ліний-кіт і пішов до них взявши їх в охапку кіт-пузатий поставив у бійці крапку.Пощастило малюкам-хвалькам позбутися піряних хвостів.А на кінець кіт сказав так:"Ось про що розмова, діти,так у світі треба жити,щоб тебе не за словами цінували, а ділами."</span>