Вопрос к предлогу поставить нельзя. Служебные слова и междометия не отвечают на вопросы.
<span>Предлог (прийменник по-украински) – служебная неизменяемая часть речи, соединяющая слова (отличать от союзов, которые соединяют не слова, а синтаксические единицы: члены предложения или части сложного предложения) : в, к, с, на, из, у, сквозь, между, ради, посредством, во время, кругом, около, подобно, относительно, согласно, благодаря, спустя, несмотря на, неужели, в силу, в зависимости от, в связи с, по отношению к и проч. Он относится к существительному, составляя с ним предложно-падежное сочетание.</span>
Вiн не тiльки гарний по силi,тому що сила прикрашає зовнi,а розум там де потрiбно.
Більше діла — менше слів.Вода все сполоще, а злого слова — ні.Вола в'яжуть мотуззям, а людину словом.Гостре словечко коле сердечко.Давши слово — держись, не давши — кріпись.го слова і лід розмерзає.
Добре слово краще, ніж готові гроші.
ЛЕЛЕЧИЙ СУДЯкось восени я йшов полем і побачив: на великому лузі зібралося багато лелек. Вони утворили коло, а в колі тім з опущеною головою стояв один, красень, і слухав стрекотливу, тривожну мову своїх побратимів. Коло то звужувалося, то знову розширювалося, одні поступалися місцем іншим. Була саме пора відльоту лелек, і вони, певно, так я думав, зібралися на цей луг з навколишніх сіл і гаїв, щоб звідси разом вирушити в далеку путь. Спочатку я гадав, що в центрі стоїть їхній ватаг, але невдовзі відкинув цей здогад. По якомусь невловимому знаку всі лелеки піднялися, а він залишився, він навіть побоявся підвести голову. Вони зробили над ним прощальне коло і полетіли.Він не стрекотав, не бився об землю, не просив прощення чи помилування. Він стояв, убитий горем. Тільки тепер я здогадався, що відбувся лелечий суд - можливо, найсправедливіший і водночас найжорстокіший з усіх судів. Осуджений не рухався, не ворушився, аж поки його побратими зникли з видноколу. Потім уже він піднявся і полетів у протилежний бік. Його покинули, йому заборонили летіти з ними, і він залишився в самотині...Виявляється, він не загинув. Його підібрали діти, не знаючи про те, що він учинив злочин, відігріли, привчили до іншого життя, назвали його Халимоном.Лелеки щовесни прилітали, виводили діток, знову відлітали, а Халимон усе жив самітником і більше ніколи не піднімався в небо.<span>Зовсім випадково я довідався, за що покарали лелеку. Може, то просто людська вигадка, а може, й правда - не знаю. Люди часто, коли не знають, як було насправді, вигадують свою історію, свою легенду...</span>
На мою думку така загроза є, але дуже мала. Електронним носіям потрібен заряд, вони садять зір і на уроках діти можуть відволікатись на іграшки. Ігри є абсолютно у всьому, що може замінити книгу. Книжки в свою чергу, хоча й важчі, але зручніші.