Хто любить, той легко вчить
Якщо з українською мовою
В тебе, друже, не все гаразд,
Не вважай її примусовою,
полюби, як весною ряст.
Примусова тим, хто цурається,
А хто любить, той легко вчить:
Все як пишеться, так вимовляється, -
Все, як пісня, у ній звучить.
І журлива вона, і піднесена,
Тільки фальш для неї чужа.
В ній душа Шевченкова й Лесина,
<span>І Франкова бринить душа.</span>
Усе починається з дитинства, з колискової, з голосу материнської душі над колискою. Уже в/перше звучання почутої мелодії на/вічно вплітається для маленької дитини багатоголосся душі та світу. Від/тепер відкривається шлях її радощам, смуткові й веселості, тривогам, і сподіванням. І, на/певно, головному - взаємності з життям, зі світом. Колискова - це не/наче душа, яка ходить навшпиньках.
У переносному значенні вжито в тексті виділене слово
<span>ходить навшпиньках</span>
<span>
</span>
Н.в. сімнадцять тисяч двісті тридцять дев'ять
Р.в. сімнадцяти (сімнадцятьох) тисяч двохсот тридцяти (тридцятьох) дев'яти (дев'ятьох)
Д.в. сімнадцяти (сімнадцятьом) тисячам двомстам тридцяти (тридцятьом) дев'яти (дев'ятьом)
З.в. сімнадцять (сімнадцятьох) тисяч двісті тридцять (тридцятьох) дев'ять (дев'ятьох)
О.в. сімнадцятьма тисячами двомастами тридцятьма дев'ятьма (дев'ятьома)
М.в. сімнадцяти (сімнадцятьох) тисячах двохстах тридцяти (тридцятьох) дев'яти (дев'ятьох)
Жили в одному селі пухнасте кошеня, біле каченя і плямисте теля. Були вони великими приятелями. Завжди разом гралися, гуляли і навіть спали. А от песика гавчика до своєї компанії брати не хотіли. І от одного разу вирішили вони йти, край світу шукати. Сказано - зробено. Пішли вони спершу стежкою, потім полем, а далі в ліс зайшли. Йшли, йшли, та й заблукали. А тут вже й ніч надходить. Страшно стало звірятам. Там сова ухкає, далі й вовче виття чути. Розплакались бідні. Аж тут чують - гавкіт знайомий. Дивляться - аж це песик гавчик по сліду їх прибіг. Як же вони зраділи!!! Вивів песик їх з лісу, привів додому. Стали вони з ним дружити. А край світу шукати більше не ходили.
Не спитавши броду,не лізь у воду.
На добрій землі,що не посієш,те й вродить.
Хліб на хліб сіяти-ні молотити ,ні віяти.