Я люблю ранок. Це пора, коли немає нікого, окрім мене. Мені належить увесь світ. Я думаю що ранок народжується там, де сходить сонце. Мене захоплює перше його проміння, спів птахів, які зі мною отримують цю надзвичайну насолоду. Саме тому я завжди ходжу милуватись сходом сонця. Ранок – символ початку.
Сімсот шістдесят дві тисячі дев’ятсот сімдесят сім
Сімсот шістдесяти двох тисяч дев’ятиста сімдесяти семи
Семистам шістдесяти двом тисячам дев’ятистам сімдесятьом семи (сімом)
Сімсот шістдесят дві тисячі дев’ятсот сімдесят сім
Сімомастами шістдесятьма двома тисячами дев’ятиста сімдесятьма сімома
Семистах шістдесяти двох тисячах дев’ятистах сімдесяти семи
Осінь
Кажуть що осінь навіює сум. А я не згоден! Мені подобається осінь,якщо глибоко не замислюватися над тим , що природа нібито вмирає.
Я люблю дощову погоду. Дощ стукотить по парасольці чи по даху , а мені байдуже. Він ніби створює враження невпинної дії.
Особливо вражає мене осінь яскравістю й різноманіттям барв. Нещодавно темний ліс чи парк раптово засвічується жовтим сяйвом. Таке ж воно гарне , це різнокольорове листячко!
Різдво – це найулюбленіше свято для кожної української родини, бо, власне, символ Різдва – це перемога добра над злом.Готуватися до Різдва ми починаємо ще зранку. Мама готує смачну кутю з родзинками. Як тільки вечоріє, я несу частину цієї куті до своєї хрещеної матері, яка живе неподалік. Так я висловлюю ій шану, як своїй другій мамі. А вона пригощає мене солодощами та дає подарунок.<span>Потім я разом з друзями йду колядувати.</span>