<span> Який буває сніг? «Білий, холодний», — скажете ви. Але це так нудно! </span>
<span> Я хочу вам розповісти, яким я бачив сніг упродовж лише одного зимового дня. </span>
<span> Уранці я прокинувся та підійшов до вікна. З неба, кружляючи, повільно падали великі сніжинки. Здалеку їх не можна було розгледіти. Я вийшов на вулицю, простягнув руку. На долоню впало декілька сніжинок. Які вони гарні! «Сніг буває візерунчастим», — подумав я. </span>
<span> Удень визирнуло сонечко, і місто, засипане снігом, заіскрилось у його променях. Я подивився навколо і побачив сніг, що мінився і вигравав на сонці. Він виблискував також і на гілках ялини у нашому дворі. Вони були вкриті м'яким, наче вата, снігом. Хлопчаки грали в сніжки. Вони ліпили їх із пухнастого снігу, а він розсипався в їхніх руках, тому що був невеличкий морозець. </span>
<span> Увечері сніг зробився рожевим, потім блакитним, потім синім, а потім бузковим. А коли зійшов місяць, він став сріблястим. «Це справжнє диво!» — подумав я. Сніг — це диво природи. І воно задарма дістається кожній людині, яка її любить. </span>
Стоїть при дорозі калина. Красива вона в будь-яку пору року. Навесні одягається калина в смарагдове вбрання листя, біле мереживо квітів. З часом на місці квітів з'являться важкі кисті, будуть наливатися терпким соком, будуть рум'янити. А прийде осінь - не пройде калину, прибереже для неї прекрасні фарби. І варто вже чепуруха в жовтій одязі. Яскраво-червоні кисті ховаються в плетінні багряно-золотий листя, немов соромляться своєї краси. Навіть зима не наважиться зірвати це чудове намисто, обережно притрусити його пухнастим сніжком, і стане воно смачним і цілющим. Так і стоїть калина, гостинно пригощає ягідками пташок і перехожих.
Спонукальне: Діти любіть школу! Заперечне : Наша школа не на останньому місці по вихованню. питальне : Чому навчають в школі?
(б*йет*с*а) (піврічч*а) *-апостроф
