<span> Який буває сніг? «Білий, холодний», — скажете ви. Але це так нудно! </span> <span> Я хочу вам розповісти, яким я бачив сніг упродовж лише одного зимового дня. </span> <span> Уранці я прокинувся та підійшов до вікна. З неба, кружляючи, повільно падали великі сніжинки. Здалеку їх не можна було розгледіти. Я вийшов на вулицю, простягнув руку. На долоню впало декілька сніжинок. Які вони гарні! «Сніг буває візерунчастим», — подумав я. </span> <span> Удень визирнуло сонечко, і місто, засипане снігом, заіскрилось у його променях. Я подивився навколо і побачив сніг, що мінився і вигравав на сонці. Він виблискував також і на гілках ялини у нашому дворі. Вони були вкриті м'яким, наче вата, снігом. Хлопчаки грали в сніжки. Вони ліпили їх із пухнастого снігу, а він розсипався в їхніх руках, тому що був невеличкий морозець. </span> <span> Увечері сніг зробився рожевим, потім блакитним, потім синім, а потім бузковим. А коли зійшов місяць, він став сріблястим. «Це справжнє диво!» — подумав я. Сніг — це диво природи. І воно задарма дістається кожній людині, яка її любить. </span>
Підсніжник - це квітка весни. Ще навкруги лежить сніг, а він вже пробиває собі дорогу до сонця. Спершу з-під трави видніються невеликі зелені листочки. Згодом появляються білі голівки на тендітному стебельці. Квітка має три ніжних пелюстки. Ростуть ці чудові квіти густими білими острівцями. Навколо поширюється чарівний аромат. Підсніжник занесений до Червоної книги України.
Треба, щоб люди не цуралися говорити на рідній мові, не псували її суржиком. Потрібно привчати молоде покоління до української мові , адже це майбутнє нашої держави, а отже і мова буде процвітати.
Говоріть так,щоб словам було тісно,а думкам просторо,добре роби - добре й буде,всюди добре , а вдома найліпше,умій вчасно сказати і вчасно помовчати,багато снігу - багато хлібу.