Держслужбовець, держстандарт.
<span> проживаю у селі Великі Бірки, майже на його окраїні, на вулиці Євгена Коновальця.
Вона не дуже довга, проте широка. У кінці вулиці — сільський стадіон. Біля нього — пасовище, на якому випасають худобу.
Вулиця Є. Коновальця дуже гарна у будь-яку пору року. Влітку вона буяє зеленавістю високих тополь, які ростуть по обидва боки вулиці. Коли ввечері йдеш вулицею, тебе обдають дивні пахощі з кожного городу. Ніякі французькі парфуми не зрівняються із запахами городніх квітів!
Восени моя вулиця барвиста. Цвітуть чорнобривці, майори, айстри, хризантеми. Цієї пори вона пахне квітами і димом від спаленого листя та бадилля.
Але найбільше я люблю свою вулицю взимку. Все навколо біле-біле. Снігові шапки на хатах та деревах, сніговий килим на землі творять казкове диво. Взимку вулиця пуста: ні людей, ні худоби, ні птиці. Лише поодинокі перехожі та галасливі діти будять сільську тишу.
На нашій вулиці немає громадських споруд, лише одноповерхові будинки.
Раніше я жалкувала, що не живу у місті в багатоповерховому будинку. Але зараз розумію, що мешканці нашої вулиці — багаті люди, адже ми маємо власні садиби.
Єдине, що хотіла б змінити на своїй вулиці, — обладнати сучасний стадіон і збудувати невеликий кінотеатр.
Коли виросту, здобуду освіту, обов'язково докладу зусиль, аби мрія збулася, бо я дуже люблю свою вулицю.</span>
Вітер підхоплював опалі листочки і тихенько котив їх дорогою
<span>1.Встає над землею людина, господар своєї землі
</span><span>2.Перед тобою світ великий, том розкритий
</span><span>3. дивлячись нa людей, усміхався і мій батько: великий, добрий чоловік
4.</span><span>Благословенна щедрість! Все від неї, від щедрості думок, сердець і рук
</span><span>Я полководець миру, сонце несу у жмені
</span><span>6.Ярема гнувся, бо не знав, не знав сіромаха, що виросли крила
</span><span>7. Бодай кати їх постинали отих царів, катів людських!
</span><span>8. Шевченко, як поет, відомий усьому світові.</span>