Довготривалий- ий-закінчення, довготривал-основа, довго-корінь, тривал-суфікс;
Перелаз- пере-префікс, закінчення нульове, лаз- суфікс
Приміський- при-префікс, ий-закінчення, к-суфікс, місь-корінь;
Восени- и-закінчення, н-суфікс, восе-корінь;
Трьохсотлі- і-закінчення, сотл-суфікс, трьох- корінь;
Підсніжник- ик-закінчення, під-префікс, сніж-корінь, н-суфікс.
Головний персонаж- Лис Микита
Другорядні:Пси, Вовчик-братик, Ведмідь, Кабан, Олень, Мавпа Фрузя, Орли, Яструби та інші...
Біблійні притчі - це в деякому роді казки та оповідання, які дають привід задуматися про життя і своїх вчинках, несуть в собі повчальний момент. У кожної з них є зерно мудрості, яке потихеньку проростає і дає свої позитивні сходи. Постійне читання таких оповідань надає комплексну дію на внутрішній світ людини. Цінність притчі з Біблії в тому, що вона розглядає людські відносини і вчинки з точки зору духовності, божественності. Інші подібні розповіді більш людяні, в них немає того ореолу таємничості, хоча вони можуть бути не менш древніми і повчальними. Для підростаючого покоління саме біблійні притчі можуть стати першим знайомством з вірою, Богом, Христом. Надалі це може допомогти їм у духовному житті, навчить будувати свій шлях так, як велить Господь, чинити по совісті, думати про свою душу і надалі її подорожі.
Легенди також в своєму роді повчають нас .Проте,і притчі і легенди захоплюють нас своїми вчинками, надихають створювати кращі стосунки між навколишнім середовищем.
Тому не треба нехтувати біблією, а навпаки поважатьи її, так само як і легенду. Завдяки цьму ми всі маємо можливість стати однією найдружнішою і найбільшою сімєю на нашій планеті протягом батьх легендарних століть(або віків).
Перепрошую, якщо раптом щось вийшло не так!
Головний герой цієї повісті — Гуллівер. Він народився в сім'ї небагатого вельможі, що мав маєток у Нотгінгемпширі. На чотирнадцятому році його віддали до коледжу в Кембріджі. Але у батька не стало коштів тримати його там довше, ніж три роки.
<span>Потім Гуллівер провчився чотири роки у видатного лондонського хірурга містера Бетса і став лікарем. Гроші, які надсилав йому батько, він витрачав на книги з мореплавства та пов'язаних із ним галузей математики, бо мріяв стати мандрівником. Згодом Лемюель два роки і сім місяців вивчав природознавство у Лейденському університеті в Голландії. </span>
<span>За рекомендацією містера Бетса, Гуллівер найнявся лікарем на корабель "Ластівка" і проплавав на ньому три з половиною роки, побувавши у країнах Східного Середземномор'я. </span>
<span>Після плавання, за порадою друзів, він одружився з Мері Берген — дочкою власника панчішної крамниці Ермунда Бертона. Щоб поліпшити матеріальне становище сім'ї, Гуллівер вирушає у плавання на кораблі "Антилопа" в Ост-Індію. Тоді йому було приблизно 30—33 роки. </span>
<span>На мою думку, Гуллівер мав приємну зовнішність. Він середній на зріст, зі стрункою постаттю, каштановим волоссям, гострими рисами обличчя. </span>
<span>З твору видно, що Гуллівер мав позитивні риси характеру. Автор відзначає його людяність: "... (Гуллівер) рішуче відмовився бути знаряддям закріпачення вільного та відважного народу...", підкреслює сміливість: "Поки я порався з цим, вороги пускали тисячі стріл, і багато з них впивалися мені в руки та обличчя, завдаючи пекучого болю й заважаючи мені працювати..." </span>
<span>Допитливість Гуллівера простежується упродовж усього твору: ".-а буваючи на березі, приглядався до побуту і звичаїв людей і водночас вивчав чужоземні мови..." Цьому герою притаманні такі риси як витривалість ("Перше речення, яке я вивчив, було прохання повернути мені волю. ...імператор відповідав, що це справа часу, що розв'язати її він може тільки у згоді з радою...") і великодушність ("...Полковник наказав схопити шістьох заводіяк... і віддати зв'язаних мені до рук.... я перерізав ножем нитки, якими він був зв'язаний і обережно спустив його на землю..."). </span>
<span>Розум та винахідливість багато разів допомагали Гулліверу під час цієї мандрівки: "...за три тижні я зробив великі успіхи у вивченні їхньої мови..."; "...умисно не підходив до берега, щоб мене не помітили з якогось ворожого корабля..."; "...Я сплів канат удвоє, щоб зробити його міцнішим і з тією ж метою поскручував залізні бруси втроє..." </span>
<span>Гуллівер з добротою та повагою ставився до інших. Він чемно поводився, коли був у полоні заслужив цим прихильність імператора Ліліпутії і симпатію більшості його підданих, хоч і міг би звільнитися та знищити цю державу і її маленьких людей. </span>
<span>Крім того, він погодився на всі умови звільнення, незважаючи на те, що деякі з них були не такі, як йому здавалося, почесні. Гуллівер запобіг нападу на Ліліпутію ворожої держави Блефуску. </span>
<span>Автор повісті зауважує, що Гуллівер мав добре виховання. І це підтверджується його мовою, розумною та культурною. </span>
<span>Частина вельмож та міністрів Ліліпутії прихильно ставилася до Гуллівера, і коли обговорювався акт обвинувачення, вони не виступали проти Гуллівера. Тим часом Флімнап та Бол голам, вороги Гуллівера, що прагнули його знищиш, у спілці з деякими чиновниками обвинуватили його у державній зраді. </span>
<span>Дж. Свіфт показав Гуллівера як гідну людину. Порівнюючи його з ліліпутами, автор висміював претензії на світове панування англійських монархів, їхніх міністрів та царедворців, несправедливість суспільного життя у всій Європі. </span>