1. чиж ганни петрівни
2 швеця ігоря віталійовичп
3 похозей інни львівни
4 зайця сергія юрійовича
Вважаю, що публіцистичний стиль. Він має 2 мети:
1. Бажання вплинути на почуття і думку читача:
Дуже нам хочеться
Ми ж бо забуваємо
ми і є серце
На його совісті
тощо
2. Повідомлення інформації:
географічний центр Європи в Україні
на схід вд України до Уралу і далі один сусід (решта слів у реченні емоційно забарвлені і впливають на думку читача - можна надати, як приклад, вище)
тощо
Скласти твір зі словами : радісно,приємно, безперечно,потрібно,сонячно,невблаганно, непримирено,страшенно,безпіцтавно,соромно,не
mithbuster
<span> Коли людина народжується, вона відразу потрапляє у світ звуків. Людська мова - це теж звуки. Найріднішими для малюка стають звуки, які він чує при народженні. Зазвичай це мова його батьків, вимовлена з любов'ю і ніжністю. На якій мові співає колискову пісню мати, та мова і буде головним у житті для малюка. Тут не головне, яка мова - англійська або французька. Тут головне - які емоції були вкладені при проголошенні звуків. Навіть якщо людині призначено жити в іншій країні, він всерівно буде любити свою першу мову. Ми не можемо обходитися без мови. Вона потрібна нам для спілкування. Часом досить додати міміки або жестів, щоб тебе зрозуміли. Є люди, які не чують, але вони теж користуються мовою жестів. Вони знайшли для себе прийнятний варіант спілкування. Якщо-б мови не було, її варто було-б придумати. Адже це невід'ємна частинка життя. Тому мова для нас, як повітря. Без нього людина не змогла-б бути повноцінною особистістю</span>
Вода з бабусіної криниці найсмачніша.Я читала дуже цікаву казку.
Я сьогодні годила в ліс по гриби.
У веснянім буянні біліли сади. Цвіли бузина та калина, мов шапками снігу понакривались. Сяяла білим цвітом журлива черемха. Хоч зазвичай усі ті кущі й дерева не цвітуть ніколи в один і той самий день, але тієї весни вони чомусь цвіли разом. Пелюстки весняних квітів України білою метелицею вихорились над землею. Усе навколо світилось і сяяло.
Пізній місяць виплив з-поза обрію на перистих хмаринах, на подраних небесних пуховиках. Блиснула синім вогнем ріка. Усе довкола засвітилося печальним і тихим світлом. Навкруги завидніло, неначе вдень, бо все навколо було біле.
Михайлик перешугнув через паркан садиби і опинився в старому вишневому садку. Тут над усім панував той самий місяченько. Під ногами перекочувались місячні плями, пересіяні через гілля та листя вишень, яке хилилось од кволого вітру.
Ступаючи обережно, мов кіт по стерні, парубок скрадався до заплетеного хмелем будинку, до вікна на другому поверсі.
Михайлик незчувся, як ззаду хтось підійшов. Пролунав вражений вигук: «Михайле!» Перед хлопцем стояла його мати. Шануючи предківські приписи чемності, мати тягла Михайла геть від того вікна, розпитуючи, коли ж він зашле до дівчини ста ростів.