ВИШИВАНКА – національна святиня, бо символізує собою і несе в собі духовне багатство, високу мудрість і традиційний зв’язок багатьох поколінь-зв’язок, що не переривається віками. Вишиванку передають з роду в рід, зберігають як безцінну реліквію. За формою – це біла вишита сорочка, виготовлена з лляного чи конопляного полотна домашньої роботи.
Вона – символ здоров’я і краси, щасливої долі і родинної пам’яті, любові і вірності. Візерунок на вишиванці залежить від того, кому вона призначається: батькові чи братові, нареченому чи другові, парубку чи одруженому – кожному вручалась вишита сорочка з візерунком відповідної символіки.
Характерно і показово: символіка новітніх українських вишиванок у своїх образах збігається з орнаментами давніх трипільських часів. В цьому – спадкоємність наших культурних виявів.
Вишиванка – це й оберіг людини від лихого ока та злих духів.
Національне вбрання, національний костюм – це щось більше, ніж одяг.
Науковці вважають, що у національному вбранні народ кодує свої «щастя і долю, життя і волю», як про те ідеться в обрядових (традиційних) піснях.
Вишиванка – чи то вишита сорочка, що в її орнаменті зазвичай відображено місцеві особливості та символіка – це для українця не лише одяг, не лише вбрання, яке вдягається у найважливіші дні життя або на свята. Це символ приналежності до роду та нації, ознака українськості, а у наш час ще й один із символів, за яким вирізняється українець у багатомірному, багато-вбраному глобалізованому світі. Яскраві кольори, фантастичні візерунки-символи, багатство фантазії майстрів – усе це і є вишиванка.
Вишиванка ще й ознака приналежності до свідомої спільноти, яка усупереч всьому пробиває собі шлях і утримує ідентичність України. На цьому тлі поява у багатьох українських містах і селах сотень людей у вишиванках у святкові дні виглядає як справжній сплеск патріотизму, як пошанування Дня Незалежності держави. Не менш важливо і те, що носити вишиванки стає усе більш модною тенденцією і перетворюється на модний бренд України у світі (недарма і футбольні уболівальники на ЄВРО-2012 вишиванки купували, і поп-зірка Мадонна у подарунок сучасний варіант української вишитої сорочки).
Тож носімо на долю і щастя вишиванку, це наш український космос і наш національний оберіг…
Євшан-зілля /полин/ - символ пам'яті; рідної землі, Батьківщини; своєрідний пароль українців. Євшан-зілля /полин/ - степова запашна рослина з червоним або пурпуровим цвітом. У Біблії слово "полин" нерідко поєднується зі словом "яд".
Петрусь боявся, що вбють брата, але тримався мужньо, після того як його сімю перерізали.
Безсмертя і добро, вічність і краса - основа життя людини на Землі
Кожна людина - якщо вона людина, а не двонога тварина - у певний час замислюється про сенс життя людства у цілому і зокрема власного життя.
Для розумної істоти природно задаватися питанням навіщо вона живе. Ще більш природно для розумної істоти прагнути чогось більшого, ніж просто сите життя, наприклад, краси, добра та безсмертя.
Звісно, людина як істота є смертною, і з цим нічого не зробиш. Але ж людина може залишити після себе щось важливе: вона може написати книгу, намалювати картину, зробити відкриття, народити та виховати дітей... Все це залишиться на Землі після того, як людина піде з життя. Багато людей, які вже давно померли, залишаються у людській пам'яті, тобто вони не зникли.
Жизнь - это величайшая ценность. Для нас, людей двадцать первого столетия, это очевидно и не нуждается в доказательствах. Правда, так было не всегда: история, в том числе и недавняя, знает периоды, когда человеческая жизнь не стоила ломаного гроша. Да и жизнь разных людей имела разную ценность: еще двести лет назад помещик мог запороть крепостного до смерти, и ничего ему за это не было. Так что мы можем считать себя счастливчиками просто потому, что живем именно сейчас, причем в достаточно цивилизованной стране. Ведь даже теперь во многих странах мира ситуация гораздо печальнее: людей убивают за принадлежность к определенному народу, "неправильной" религии, за убеждения и так далее.
Надеюсь, что положение дел улучшится. Ведь человеческая жизнь ценна сама по себе. Каждый человек - уникальная и неповторимая личность, а не бездушный "винтик", который легко заменить на другой такой же винтик. человеческий мозг настолько сложен, что процессы мышления еще долго будет невозможно смоделировать. Человеческие чувства, восприятие, эмоции - все это уникально и неповторимо.
Поэтому странно наблюдать, что даже теперь многие люди считают что ценность человека зависти от факторов вроде социального статуса, богатства, здоровья и физической силы. Мне кажется, что такой взгляд на ценность человека устарел лет на двести как минимум. Жизнь каждого из нас - драгоценный дар, и главная наша задача - распорядиться этим даром так, чтобы потом не пожалеть об упущенных возможностях.