Ответ: Мова народу - кращий цвіт усього його духовного життя. Покоління народу проходять, але результати життя кожного покоління залишаються в мові. Мова є найважливіший, найбагатший і найміцніший зв'язок, що з'єднує всі покоління народу в одне велике історичне ціле. Вивчаючи рідну мову, дитина починає пити духовне життя й силу з рідного слова. Рідна мова незборна таїна, яка робить народ народом і увічнює найтонші порухи його душі. Мова нам, як друг і порадник. Мова нас навчає, як учитель. І кожне її слово, немовби, виплекана квітка з неповторним ароматом, а не гіркий присмак полин трави.
Объяснение: я не знаю пока как подчеркнуть. Если что отправлю позже.
Я повернувся назад додому.
Мені потрібно вивчити цей вірш напам*ять.
<span>Посередені кімнати стояв великий, м*який диван.
</span><span>Попереду мене чекало багато життєвих випробувань.
</span><span>Паворуч від мене, можна було почути якісь дивні звуки.
</span>Щоденно я займаюсь ранковою гімнастикою.
<span>На числовому проміжку показано чисельний склад населення.
</span>Щирими оплесками команду зустріли численні уболівальники.<span>
</span>
Вранці випливло ясне сонечко на погідне небо оглянути, що зробила ніч із землею. Вітер стих, і чистий, свіжий сніг сріблом сяяв під блакитним наметом неба. Земля наче вбралась на Різдво у білу сорочку.
<span>За Михайлом Коцюбинським
це і опис (тому що описується як коїлось, як що виглядало) і розповідь</span>
Мабуть, неможливо дати однозначного визначення щастя, так само, як і кохання. Найкоротше з них колись прозвучало в кінофільмі «Доживемо до понеділка»: «Щастя — це коли тебе розуміють».
Я одразу пригадую легенду про щастя. «Стверджують, що воно перебувало в золотистому, щільно стуленому пуп’янку тюльпана. Ніхто не міг дістатися до нього, хоча й намагалися: хто — силою, хто — хитрощами, хто — заклинаннями», — писав М. Злот-ницькии.
Я гадаю, що уявлення про щастя в усіх різне. Комусь для цього достатньо наїстися, комусь — виграти велику суму грошей, комусь — придбати гарну річ, комусь — прочитати цікаву книгу, комусь — вилікувати хвору людину тощо. Усе залежить від матеріального добробуту та моральних цінностей індивідуума.
Я можу подивитися у вікно, побачити сонце, почути щебет птахів — і хвилі щастя огортають мене.
На мою думку, кожен може бути щасливим, але чомусь не всі це усвідомлюють. Григорій Сковорода писав: «Щастя можна знайти тільки в собі, а щоб йо-го віднайти, треба пізнати себе!»
Жити й відчувати потрібно щодня, щоб у кінці життя не казати: «У мене було сіре та нецікаве життя! Мені немає що згадати».
Іноді щастя буває непомітним, воно тихо дрімає в тобі та неголосно співає. Це дивовижні миті, і їх потрібно вміти відчувати. З таких крихітних шматочків і складається примхливий вітраж нашого життя.
Отже, люди зазвичай шукають щастя у грошах, кар’єрі, але воно зовсім поряд — у серці кожного з нас і в любові, яку можна дарувати іншим.