Пра-цьо-ви-тий, ко-льо-ро-вий, по-льо-вий
Колись давно-давно у далекому місці один хлопчік поцікавився:"Мамо,чому я народився?" Йому було цікаво майже все на світі .Він був дуже допитливий і розумній.Він міг годигами запиувати свою маму то про те то про се .Ніхто з дітей його не розумів.Але допитливість знак зацікавленості.Цього хлопчика звали Тарасиком.Його любили вчителі і дорослі зацікавленність.Багатьом з цого товарищів було теж цікаво.
Ось вже всі діти міста питають своїх дорослих.Питання ніколи не зайві.
Питайте і будете розумнішими!
Чистость и грамотность не обещаю,но все таки текст надо проверить .-.
Что вы хотите? Я не понимаю ваш вопрос,объясните по конкретней,а иначе ответа не последует)
Не втрачай впевненості і крила не опускай, що б не трапилося з тобою.
Я згодний з твоєю пропозицією і обома руками підписуюсь під нею.
Чернець прихилив коліна, звів очі до неба і став молитися.
Ці правила він увібрав з молоком матері і дотримувався їх усе життя.
Якби ви вчились так, як треба, то й мудрість би була своя
"Якби ви вчились так, як треба, то й мудрість би була своя", - дорікав своїм сучасникам славетний Кобзар, Тарас Григорович Шевченко, у творі "І мертвим, і живим, і ненарожденним землякам моїм в Украйні і не в Украйні моє дружнєє посланіє". У цьому вірші поет дуже емоційно і натхненно доносив до людей край важливу думку: не варто сліпо копіювати чужий досвід, чужі думки та ідеї, а треба жити своїм розумом. Брати від інших те, що є корисним, але думати власною головою. Треба мати почуття національної гідності, бути патріотом.
Майже кожен українець пам'ятає повчальну цитату з цього вірша:
...Учітесь, читайте,
І чужому научайтесь,
Й свого не цурайтесь...
Але мало хто пам'ятає продовження цієї цитати, хоча воно є не менш повчальним:
...Бо хто матір забуває,
Того Бог карає,
Того діти цураються,
В хату не пускають...
"Матір" - це Україна, це рідна земля, що породила нас. Цими словами Кобзар нас попереджує, що людина, що забуває свою країну та свій народ, не буде щасливою.