"Перша робота" Це відбувалося дуже давно.В одному селі жив один дуже лінивий парубок.Ще з раннього дитинства все за нього робили,а він тільки й лежав на печі,їв та спав.Та от одного разу його батькам набридло постійно за нього усе робити і одного сонячного дня,коли він ніжився під теплим сонцем підійшла його мати і сказала: - Що ж ти,синочку,чи не набридло тобі цілими днями тільки й те робити, що лежати , їсти та спати?Знаєш як говорять,що через лежачий камінь вода не потече? Парубок не задумуючись відповів: -Та ні,якось же тече. Тоді мати надумала привернути його до роботи іншим шляхом.Дала сокиру і сказала рубати дрова,та ще й пригрозила, що як не порубає дрова,то вижене його з хати.У хлопця ледве від подиву очі не вилізли,але через годину маминих нарікань все-таки вийшов.Він подивився на купу полін і уже стомився,але мама чатувала,і хоч-не-хоч,а треба було рубати.Хоч він в ні разу не рубав дрова,але ж він спостерігав за роботою батька,то ж він подумав,що й цього досить.Ставить поліно,рубає,а воно не колеться."Ет,мабуть поліно погане",- подумав він і взяв інше поліно,а воно також не піддається.Бере третє,четверте,п'яте,шосте,а вони не піддаються."Година минула,а нічого не зроблено",- у відчаї подумав хлопець,-" точно з хати виженуть"! Тут до нього підійшла сестра,яка повернулась з поля,дивиться на брата та сміється. - Чого смієшься?- зі злістю каже він. -Так ти ж сокиру тримаєш не так!Звісно нічого не вийде,давай покажу як треба! Вона підійшла і почала рубати. -А тепер ти! Він знову взяв цю сокиру,і диво!Поліно розломилося!Раз ,і друге,і третє!Сестра посміхалася!На вечір усе було готово і він з хоробрістю показав свою першу роботу. Батьки були щасливі,сестра й досі посміхалась. -То як сподобалась твоя перша робота?,-спитав батько. Він посміхнувся і сказав: -Через лежачий камінь вода не потече...
Помер Мономах 19 травня 1125 р. в 73 році життя. Прожив більш-менш стільки, що Ярослав Мудрий, але на великокняжому столі просидів (формально) тільки дванацять літ. Фактично, то на широкій арені української політики виринув він іще за життя свого батька й вже тоді виявив стільки енергії, що не було сумніву, що він, а не хто інший з князів стане в очах громадянства справжнім ідеалом князя-володаря. Літопис називає його «благовірним, христолюбивим, великим, чудним, святим і добрим». Але тими прикметами не вичерпується характеристика Мономаха так само, як мало що нам говорить про цього володаря, войовника й дипльомата похвала духовенства, мовляв він «любив митрополитів, єпископів та чорноризців». Це була прикмета всіх розумних князів, що хотіли забезпечитися проти опозиції з боку всевладного духовенства. Мономах, це була надто багатогранна особистість, щоби її можна охопити одним реченням чи сухим вичисленням прикмет, як це робить літопис. Куди краще характеризує себе сам Мономах у своїм «Поученню дітям», що є життєписом Мономаха, прибраним у дуже цікаву, приповідну форму.
Життя людині дається один раз. Цей неоціненний талісман дарує Всевишній кожному, і наше право розпоряджатися цим талісманом: чи віддати його на картання, чи, може, разом з ним нести між люди світлий промінь щастя та радості.
Моральні зусилля необхідні людині в процесі боротьби за саму себе, за становлення себе як різносторонньої і гармонійно розвиненої особистості. Прагнучи затвердити людську сутність, людина удосконалює свої якості.
Глибокий сенс вислову: "Людина — це звучить гордо!" — розуміється тільки завдяки формуванню громадської самостійності людини-особистості, яка знає, що вона насправді чинить у світі і яка відповідає за свої справи. Відповідає, керуючись вищими моральними ідеалами і принципами. Вони припускають не тільки доброту і працелюбність, чесність і порядність, але й вироблення потреби і уміння відстоювати свої погляди, переконання, свою честь, гідність.