Сьогодні я десь прочитав , що людям влативо змінюватись - це дуже зацікавило мене і я вирішив запитати у мами
- Мамо , а люди можуть змінюватись ? - запитав я
- Так звісно , усі змінюються і ти колись змінешся - відповіла мені мама.
- Але як ?
- Людей навчають, перевиховують , без віри у змінність жити було б мабуть не цікаво і нудно.
- А коли я змінюсь ?
- Коли захочеш цього сам!
- І кожен так може змінитись?
- Кожен хто захоче - упевненим голосом сказала мама
- Дякую
-Прошу...
Якось так
Кожного дня ми вивчаємо щось нове, а також використовуємо свій досвід. Люди допомагають один одному, бо вони таке вже проходили. Життєвий досвід може набути кожна людина. З самого дитинства ми дізнаємося для себе щось нове, відкриваємо двері до невідомого. Дорослі люди мудріші, вони можуть давати поради молоді. Люди використовують свій досвід, щоб не повторити знову ту саму помилку. Дуже важливо прислухатися до старших людей, адже вони вже набули більшого досвіду, а робити помилки і на цьому вчитися - це найбільший життєвий досвід, потрібно не боятися і використовувати його, і все обдумувати,перед тим, як зробити.
Як варити борщ
Борщ — одна з найпоширеніших перших страв української кухні. До його складу входить багато різноманітних продуктів.
Моя мама часто варить борщ, а я люблю спостерігати і допомагати їй.
Перед приготуванням мама миє руки та одягає фартух. Спочатку вона готує бульйон. Дрібно нарубані кістки варить дві години, додає м'яса і продовжує варити до готовності. Зварене м'ясо нарізає порціями, а бульйон відціджує. Очищені і помиті буряки мама шаткує соломкою, солить, збризкує оцтом, змішує, кладе у каструлю, додає жиру, томатного соусу, цукру, тушкує до готовності. Потім злегка обсмажує на свинячому салі цибулю, моркву, петрушку. На кухні уже так смачно пахне, аж слинка тече.
У проціджений бульйон мати кладе нарізану дольками картоплю, доводить до кипіння, додає нарізану соломкою капусту і варить 10-15 хв. Після цього кидає в бульйон тушковані буряки, злегка підсмажує разом з цибулею нарізані свіжі помідори, гіркий і запашний перець, лавровий лист, підсмажене і розведене водою борошно. Потім дає 5 хвилин покипіти, заправляє товченим часником, доводить до кипіння і дає настоятись 10 хвилин.
Нарешті борщ готовий. Настає обід. Подаючи борщ на стіл, мама у кожну тарілку кладе шматочок вареного м'яса, сметани і посипає зеленню петрушки і кропу.
Сім'я із задоволенням смакує улюблену страву. Який смачний борщ!
У дитинстві я мріяла мати домашню тварину, але батьки щоразу
заперечували. І щасливим днем мого життя став той, коли я нарешті
умовила їх узяти маленьку пухнату істоту. Цей день, напевно, я не забуду
ніколи! Як я готувалася, як чекала прибуття в будинок нового члена
родини! А коли побачила це створіння, то була в захваті: на мене
дивилося щось мохнате з жовтими, великими, як блюдця, очима. З того дня в
мене оселилася кішечка. Згодом вона перетворилася на красиву дорослу
кішку, стала мамою, бабусею. Тепер я дивлюся на її онуків, що живуть по
сусідству, і згадую їхню бабусю в дитинстві. Хоч вона вже й доросла,
однак, коли розіграється, стрімголов бігає по квартирі, ганяється за
іграшковою мишкою. Любить стрибати високо, просить погратися з нею: сяде
біля дверей і нявкає, то на мене гляне, то на двері. Це означає: треба
підійти, постукати по дверях вище, а вона постарається туди доплигнути.
У кожної тварини, як і в людини, свій характер. Характер моєї
улюблениці лагідний, вона розумна, легко піддається навчанню, допитлива.
Коли наповняється ванна водою, сяде на грати і дивиться довго на воду,
немов намагається щось зрозуміти. Є в неї одна чудова якість — вона дуже
чуйна. Якщо чує розмову на підвищених тонах, миттю мчиться, зупиняється
на порозі й уважно оцінює обстановку. Визначивши «агресора», підбігає
до нього і злегка кусає за ногу.
Нехай кажуть, що друг людини — собака, але я упевнена, що моя кішка —
кращий друг, який ніколи мене не залишить у біді, буде захищати всіма
силами й радіти разом зі мною. У спілкуванні зі мною вона виявляє ті
почуття, що я марно очікувала від багатьох людей: відданість,
безкорисливу любов, безмірну подяку лише за сам факт мого існування.
Моя кішка майже не змінилася зовні. Іноді ми сідаємо з нею вдвох і
починаємо згадувати той день, коли вперше зустрілися. Може, про це
згадую лише я? А вона думає про своє? Але в її очах я бачу увагу і
турботу. <span>Щороку ми відзначаємо день нашої зустрічі. Я обов’язково пригощаю її
чим-небудь смачненьким. Цього року ми відзначили цей день уже вшосте.</span>
В мене є улюбленець, його звуть.... . Ми знайшли цього собаку ще зовсім малим. Він сидів один на вулиці і був дуже мокрий і холодний, томущо ішов дощ. Нам з мамою стало дуже шкода цю тварину і ми вирішили взяти її додому нагодувати. Але ... була тоді така засмучена, що ми вирішили залишити цю маленьку тваринку назавжди. І зараз ні про що не шкодуємо. З цього маленького песика виріс великий друг. Я його дуже люблю.