1.шпора
2. ляп (помилка)
3. шапка (верхівка в заявах)
4. хвіст ( заборгована робота)
5. грузити(ставити багато додаткових питань)
6. плавати (невпевнені знання)
7. вікно ( вільний час, коли не потрібно вести урок, типу 1 урок треба вести, 2 - ні, 3, 4, 5 треба вести)
8. скатати (переписати роботу в когось)
9. писанина ( рутинна письмова робота, яка на перший погляд здається не потрібною)
10. клава (клавіатура)
11. зірвати урок (завадити провести урок)
12. стерильний (учень з нульовими знаннями)
Це одне з найкрасивіших і найстаровинніших міст України. Природа і людина створили тут справжнє кам’яне диво, зразок гармонії ландшафту й архітектури. Сучасний Кам’янець – Подільський – це туристичний, освітній, промисловий та історичний центр Поділля.
Ще з давніх часів Кам’янець, який розвивався як ремісничий, торговельний центр Поділля, привертав увагу людей з інших земель. Так триває і до наших днів. Тут створено Національний історико – архітектурний заповідник, археологічний музей, картинну галерею.
Історія цого міста – це історія багатьох народів, що жили й творили свою долю в місті, будували мури фортеці, зводили свої храми, святині, створювали унікальне обличчя Кам’янця. До речі, територія нашого краю почала заселятися ще в період кам’яного віку. Про це свідчать численні археологічні знахідки. А корінним та найдавнішим населенням Кам’янця – Подільського було й залишається українське. Звісно, воно мало свої православні храми. Це Покровська, Іоано – Предтеченська, Троїцька, Петропавлівська церкви. Цікаво, що Троїцька церква – один із найстаровинніших храмів Поділля, який, можливо, було зведено ще за часів князів Коріатовичів. Славу міста – фортеці Кам’янець здобув не тільки завдяки своєму замку, а й в результаті унікальної системи укріплень, збудованої польськими інженерами на початку ХVІ століття в каньйоні річки Смотрич.
Покласти першу цеглину для діла вже вважаеться, що ти зробив пів діла.
Сонечко зійшло,і надворі почало вже темніти.
Гарні гості, та не впору.
Вже зійшло сонце,а півень ще не співав.
Івасик йшов по вулиці з розв"язаними шнурками на кросівках,однак не впав.
Несподіваний ривок-і ми відриваємося від землі.
Розжарене,червоне сонце низько спустилося;багряним світлом грало на деревах.
Ще мить-і сад загубить пишну вроду.
На хвилину раптом стихли голоси і спинились тіні.
Ми садили квіти у саду, іми робили це на задньому подвір"ї.
Чи ти чула,чи ти їла?
