Чи задоволений я собою? Це питання , я думаю , кожен собі задавав . А чим же можна бути задоволеним ? Успіхами , того , чого домігся за своє життя? Я думаю , кожна людина має якісь успіхи , деякі просування , то чим він може пишається. Насчет себе я можу з упевненістю сказати , що я дійсно досяг деяких успіхів у своєму житті. Я граю на гітарі , що не професійно звичайно, але я стараюся. Я намагаюся в школі , іноді виходить не так як має бути , але все ж. Як я вважаю завжди є до чого прагне. Людина не може бути задоволений собою повністю , кожна людина все своє життя до чого-небудь прагне. Людина без мети - не людина. Таким чином , підбиваючи підсумок , можна з упевненістю сказати , що я задоволений собою , але є до чого прагне і є те , чого необхідно добіться.PS Пздц , шо за мутата ? ? ? : DD за орфографію не ручаюсь :)
Цікаве запитання. З одного боку, коли людина задоволена собою, значить вона є у повнй гармонії і з своїм "я", і з цілим світом. Задоволена собою людина має гарний настрій, вона є позитивно і оптимістично настроєна на життя. Це, звісно, добре. Але, як кажуть, завжди знайдеться якесь "але". Людина, яка задоволена собою, зупиняється у розвитку. Вона вважає, що досягнула максимуму і не прагне до чогось більшого. А, можливо, у ній ще спить якийсь знаменитий мандрівник, чи видатний вчений, чи великий поет. Тому я вважаю, що це не завжди добре. Адже повна самовдоволеність собою призводить до зупинки бажання розвиватися, творити, самовдосконалюватися. Найідеальніше - бути, звісно, задоволеним собою, але завжди залишати відсотків десять на сумніви: а, можливо, я можу щось зробити (створити, вирішити, намалювати і тд) краще?
-Какая прекрасная встреча! Не как бы не подумала, что встречу тебя тут, среди голого, большого поля. -Куда отлетело моё семя, там я и вырос. Не важно где, главное как. Я тоже рад тебя видеть. -Ты просто блещешь своей изящностью, украшая скучное серое полотно земли. -Ты смущаешь меня своими словами. Во мне нет ничего необычного. -Ты мой любимый цветок, а значит ты для меня всегда будешь особенным.
Петербург-дождливый серый унылый город, подчеркивающий настроение главных героев, даже в какой-то степени усугублявший его. например, когда у главного героя прохудилась одежда и сапоги, погода ухудшилась:лил сильный дождь, дул ветер и стоял жуткий холод, пробиравший Макара Девушкина до самых костей. каждый раз, когда происходило какое-либо несчастье, тучи сгущались и проливались на землю ледяным дождем. лишь в конце, когда жизнь Варвары Доброселовой начала налаживаться, и она собиралась замуж, погода в Перетбурге стояла солнечная и безветренная.
Поднимается одна и та же проблема: маленького человека. Печальный конец. (Это сходства) Более подробнее посмотри в анализе произведений их легко найти в интернете.
