Петро Кононович Конашевич-Сагайдачний (близько 1582<span>, </span>Кульчиці<span>, тепер село </span>Самбірського району Львівської області - 10 квітня<span> (</span>20 квітня<span>) </span>1622<span>, </span>Київ<span>) - український </span>полководець<span> та </span>політичний діяч<span>, </span>гетьман реєстрового козацтва<span>, </span>кошовий отаман Запорізької Січі<span>. Організатор успішних походів запорозьких козаків проти </span>Кримського ханства<span>, </span>Османської імперії<span> та </span>Московського царства<span>. </span>Меценат православних братств та опікун братських шкіл. На підставі збереженого поминального запису роду Сагайдачного, історики припускають, що батька Сагайдачного звали Кононом, по смерті якого мати прийняла чернечий постриг. <span>Через відсутність прямих писемних джерел достеменно не відомо, коли саме народився Петро Конашевич. Згідно з </span>Богданом Сушинським<span>, це відбулось близько </span>1550<span> року</span><span>, тоді як </span>Олена Апанович<span> вказує на 1577—1578 роки</span><span>, а </span>Петро Сас — дату близько 1582 року<span>. На підставі припущення, що в ті часи дітей, зазвичай, називали на честь святого із днем якого була близька дата народження, то Сагайдачний орієнтовно народився близько </span>29 червня<span> (</span>9 липня<span>) </span>1582, на свято апостолів Петра і Павла. 2010 року на державному рівні відзначалось 440-річчя з дня народження гетьмана Петра Сагайдачного.
Місто - містечко, місцевий, передмістя, міський, місцевість.
<span>Зброя - зброяр, збройний, озброення</span>
Я вивчила вірш напам’ять. Моїй сестрі п’ять років.Зів’яли квіти у вазі на столі.У бабусиному садку солодко пахло м’ятою.Прип’ять-це місто-привид.Жарене м’ясо шкідливе для здоров’я.Наша команда забила м’яч у ворота.
1. Діти вирішили: «Відтепер ми будемо допомагати батькам».
«Відтепер ми будемо допомагати батькам», - вирішили діти.
«Відтепер, - вирішили діти, - ми будемо допомагати батькам».
2. Сергій подумав: «Прикро, коли тебе не розуміють».
«Прикро, коли тебе не розуміють», - подумав Сергій.
«Прикро, - подумав Сергій, - коли тебе не розуміють».
3. Хтось гукнув: «Досить! Давайте заспокоїмось!»
«Досить! Давайте заспокоїмось!» - гукнув хтось.
«Досить! - гукнув хтось. - Давайте заспокоїмось!»
4. Батько запитав мене: «А де та газета, що я читав учора?»
«А де та газета, що я читав учора?» - запитав мене батько.
«А де та газета, - запитав мене батько, - що я читав учора?»