Жила на світі господарка, вона була дуже працьовита. Але її діти не цінували її праці і гнівалися над нею. Вона цього не могла терпіти і тому їй було дуже важко. І ось одного дня вона вирішила покинути цю роботу. Тоді діти зрозуміли наскільки важлива її праця , адже треба було, щось їсти, щоб одяг був попраний і попрасований , в хаті поприбирано , а діти не могли цього всього робити їм було важко. І тоді вони пішли і попросили в неї пробачення пообіцяли , що більше не будуть над нею глузуватися. Але вона їм не повірила і не захотіла працювати в них і тоді вони зрозуміли, що вони втратили.
Підпишись на мій канал Kosmo Nastya(YouTube)
<em>А нельзя из книжки и выписать?</em>
<em>Ну или если так уж надо пиши:</em>
1. Можна зливати, - говорить дідусь.
2. Яка ж енергія і сила життя - подумав я.
3. Маленьке жовтеньке каченя бігає передімною й пищить: "Де ж моя мама? Де мої всі?"
4. Ця книга, - сказав Мишко, - праця моїх товарищів.
5. Дуже добре, що ти намагаєшся допомогти матусі, - мовив тато.
Так, в переносному, адже голос не може бути справді срібним, а осінь — жовтокосою
Серце - сердечний - сердечко - безсердечний ;
... думають мабуть якесь кошенятко. Ішли, вони на м'явчання, а за горою снігу сиділо маленьке кошеня. - Ой та це ж маленьке кошеня, крикнула Марійка - давайте заберемо його додому. Діти пояснювали Марійкі що не можна брати з двору кошеня, тому що, воно може бути не доглянуте, хворе. Марійка сказала що треба, його забрати дадому, бо, воно замерзне, але мама їй не дозволить розповіла, вона. Діти сказали що ні защо не возьмуть кошеня. Марійка плачучи сказала що так не правельно робити так роблять тільки байдужі, безсердечні люди. Дітлашня розвернулась і пішла додому. Марійка не вагаючись забрала кошеня та забрала додому. Далі прийшла мама дівчинка зі страхом Марійка розповіла про ситуацію. Мама їй сказала що, вона правильно вчинила. Кошеня Марійкі дозволили залишити, до весни, воно виросло і було пухнасте та велике. Марійка назвала, його Семеном це був великий та пухнастий кіт.
