Характеристика Тома Сойєра і Гекльберрі Фінна Том Сойєр і Гек Фін — герої роману Марка Твена.
Умови життя Тома і Гекльберрі. (Обидва — сироти, однак життям Тома опікується тітка Поллі, яка по-своєму любить племінника, хоча з-поміж двох хлопчиків, Тома і Сіда, виділяє слухняного, але підлого Сіда. Вона намагається виховувати Тома суворими методами, змушує його працювати, ходити до церкви та до школи. Гек живе сам і щодня має дбати про їжу та дах над головою, він більш самостійний та серйозний, ніж бешкетник Том.)
Навчання Тома і Гека. (Том навчається у недільній школі, має зубрити тексти з Біблії. Крім того, вдома тітка Поллі контролює його поведінку і вимагає вчиняти правильно, по-християнському. Гек ніде не навчається, йому обтяжливе будь-яке навчання. Тому справжньою школою для Гека стає життя, у якому Гека навчають люди, яких він зустрів, і обставини. Це навчання іноді зовсім небезпечне, та й навчитися на вулиці можна чого завгодно. Наприклад, життя навчило Гека палити, то ж перші радощі свободи для Тома виявилися свободою тютюнопаління, через шо Томові стало дуже погано.) Пригоди як навчання. (Обидва хлопчики дуже цінують вільне життя, однак воно приносить небезпечні пригоди для обох і тільки Марк Твен щоразу рятує своїх героїв. У реальному житті хлопці за першої ж пригоди покалічилися б, або зовсім лишилися життя.)
Якості характерів Тома і Гека. (Обидва — веселі бешкетники, але Гек більш досвідчений у життєвих питаннях, він може вижити в будь-якій ситуації, а Том ніколи не знає, куди приведуть його нові фантазії. Гек самостійніший, ніж Том, не любить підкорятися, виконувати те, чого не хоче. Том — домашня дитина, він намагається знайти компроміс зі світом дорослих, влаштувати все так, шоб усім було добре. Яскраве підтвердження цьому — випадок із фарбуванням паркана.)
Чому Том і Гек — друзі? Обидва хлопчики — з різних соціальних прошарків, тому тітка Поллі не дозволяє Томові товаришувати із Геком. Однак у них є дуже важливі для дружби спільні речі: однакова любов до волі та пригод, не-сприймання насильства та примусу, почуття справедливості, відданості.
Повесть «А зори здесь тихие» Бориса Васильева – одно из самых проникновенных и трагических произведений о Великой Отечественной войне. Впервые опубликована в 1969 году.
Повествование о пяти девушках-зенитчицах и старшине, вступивших в бой с шестнадцатью немецкими диверсантами. Герои говорят с нами со страниц повести о противоестественности войны, о личности на войне, о силе духа человека.
В главной теме повести – женщина на войне отражена вся «беспощадность войны», сама же тема до появления повести Васильева в литературе о войне не поднималась.
«Светлана» («Раз в крещенский вечерок // Девушки гадали…» ) — известная баллада Василия Андреевича Жуковского. История создания и публикации
Впервые напечатана в журнале «Вестник Европы» , 1813, № 1 и 2, с подзаголовком: «Ал. Ан. Пр… вой» . Посвящена А. А. Протасовой (сестре возлюбленной поэта М. А. Протасовой-Мойер) , в качестве свадебного подарка ей (на свадьбу с А. Ф. Воейковым) . Начало работы над «Светланой» относится ещё к 1808, текст окончен в 1812 году. <span>В основе сюжета — баллада «Ленора» Готфрида Бюргера (к этому сюжету Жуковский обращался трижды: до «Светланы» он перелагал «Ленору» в балладе «Людмила» , а впоследствии, в 1831-м, перевёл более точно под авторским названием) , но умыкание невесты мертвецом представлено как дурной сон девушки и конец счастливый. </span>