Дивлюсь на свої долоні і не бачу у них нічого, окрім кулькової ручки. Зрозуміло, що успіх - це не матеріальна річ, дана нам в руки від народження. Успіх - це скоріше те, що мало би наповнити наше життя якимось певним змістом, для кожного своїм. Багато людей вважає, що своїм соціальним положенням у суспільстві вони повинні завдячувати комусь, наприклад, батькам. Хтось повинен їм забезпечити освіту, хтось допомогти знайти роботу тощо. Часто життя таких людей зводиться до пожиттєвого пошуку людей, за рахунок яких можна бути щасливим у цьому світі. Проте минає час і вони запитують себе: "Чому я такий не щасливий?". <span>Давайте визначимося з поняттям успіху. Успіх людини - це позитивний результат її роботи. При чому чим клопіткішою була праця, чим більш виплеканою у думках була ціль, чим більше себе людина вклала у цю роботу, тим більшим успіхом буде результат. </span> <span>Успіх має свого власника. Якщо батько дарує синові автомобіль, то це не успіх для сина. Але народження дитини може бути успіхом для жінки, котра про це мріяла довгий час. </span> Також успіх невмирущий. Це одне з небагатьох відчуттів, котрі гріють людину протягом усього її життя. Це свідчення того, що людина гідна називатися Людиною і її риси мотивованості, терпеливості, наполегливості заслуговують поваги. <span>Для того, щоб стати успішною людиною, перш за все ми повинні взяти відповідальність за своє життя. Ми повинні усвідомлювати, що наше особисте щастя, фінансовий добробут, наше здоров'я і соціальне положення залежать виключно від нас самих, а саме: від нашого світогляду, від життєвих принципів, від нашої поведінки серед оточуючих, від культури мовлення, від обсягу наших знань тощо. Та напевно найбільш вирішальним фактором у досягненні успіху є сила бажання. Мотивованість спонукає діяти. </span> Кожен може досягнути успіху. Для цього потрібно, по-перше, взяти на себе відповідальність за своє життя: "Я відповідаю за свої вчинки". По-друге, конкретно визначитись зі своєю ціллю: "Я хочу в певний час і в конкретному місці ...". По-третє, переконатися, що ціль благородна і не причинить комусь кривди. Далі задатися запитаннями: "Що я повинен робити, щоб досягнути своєї мети?", "Що мені допоможе у цьому?", "Що мені може завадити?", "Який у мене стан здоров'я і чи готовий я цілеспрямовано, наполегливо діяти?". Таким чином, провівши ретельну роботу над своїми думками і прагненнями, людина максимально озброюється рішучістю "йти до кінця". Вона обміркувала всі "за" і "проти", отже, малоймоврно, що щось завадить їй на її благородному шляху. <span>У цих порадах жодного разу не згадується про те, що досягнення успіху як процес може якось залежати від когось іншого. Ця дорога виключно індивідуальна, як і руки, які кожному дані від природи свої. </span> <span>Дивлюсь тепер на свої долоні і розумію, що руки є символом праці, і саме вона в силу моїх бажань і розумності необмінно приведе до успіху.</span>
<span>Вот и наступила осень. Стало более ветреннно, более прохладно. Уже нет такого тепла, как летом. Птички полетели в теплые края. Каникулы кончились и детишки снова пошли в школу. Но все же и в осеннее время года есть чему любоваться: деревья, которые совсем недавно стояли зеленые, стали все желтые. Начался самый настоящий листопад. Листочки переливаются разными цветами: желтым, золотым, красным, бардовым. Задождило, и всем приходится "прыгать" через лужи. Но все равно я люблю осень за золотую пору, за бабье лето и за самые яркие краски осени!</span>
Я дуже люблю читати. Ось нещодавно я прочитала книгу "Фарбований Лис" . Мені ця книга дуже сподобалася. У ній розповідається про незграбного лиса який опозорився на весь ліс. Це чудова історія про те що не потрібно бути зухвалим..Я раджу прочитати цю цікаву книгу усім.
висота стулу сягає 50 метрів.його вага - півтора кг.стул зроблений з дерева.професіонали відполіровали стул.тому данний предмет виглядає блискуче.
художній стиль(предмет книга)
по чудовій,старовинній обкладинці книги видно,що вона стара,може,з часів Шевченка чи Франка.вартоїї відкрити,як нас зачаровує дивний рукопис.гортаючи ці старовинні крихкі сторінки,відчуваєш себе ніби у ті часи.якщо суворо звертатися до цієї книги,то за мить вона перетвориться в купу сміття.треба берегти такі стародавні книги!
Верба – це дивовижне дерево. Воно першим зустрічає весну. На берегах його довгі і гнучкі гілочки часто схиляються до води,наче хочуть напитись свіжої водиці. Навесні це дерево особливо красиве. Спочатку на них з’являються сріблясті котики. Вони, немов маленькі клубочки пуху, такі ніжні та м’якенькі. Так і хочеться до них доторкнутися. Згодом вони звисають вже золотими сережками. Незабаром з них розвиваються зелені листочки. <span> Я завжди милуюся вербою