Моїм улюбленим героем став Михайлик. Тому що він дуже любив природу, і це можно підтвердити цитатою «Хоч я й дуже люблю ліс, але побоююсь його душі...». «А ще я люблю, як з лісу несподівано вигулькне хатина, заскриплять ворітця, побіжать стежки до саду і до пасічиська. І люблю, коли березовий сік накрапає із жолобка. ...Люблю напасти на лісове джерело і дивитись, як воно коловертнем викручується з глибини. І люблю, коли гриби, обнявшись, мов брати, збирають на свої шапки росу. І люблю восени по коліна ходити в листві. Коли так гарно червоніє калина і пахнуть опеньки». Він був дуже добрим хлопцем, допомагав своєму дідусеві«Я не дуже кривлюсь, коли треба щось робити, охоче допомагаю дідусеві, пасу нашу вредюгу коняку, рубаю дрова, залюбки гострю сапи, люблю з мамою щось садити або розстеляти по весняній воді і зіллю полотно, без охоти, а все-таки потроху цюкаю сапкою на городі і не вважаю себе ледащом». Михайлик добре вчився, але були обставини через які він пропускав звняття «Вчився я добре, вчився б, напевне, ще краще, аби мав у що взутися. Коли похолодало і перший льодок затягнув калюжки, я мчав до школи, наче ошпарений. Напевне, тільки це навчило так бігати, що потім ніхто в селі не міг перегнати мене, чим я неабияк пишався». Його навіть хвалила Ма* ряна «І вчися... та так учися, щоб усі знали, які-то мужицькі діти. Хай не кажуть ні пани, ні підпанки, ні різна погань, що ми тільки бидло. Були бидлом, а тепер — зась!»«І вчися... та так учися, щоб усі знали, які-то мужицькі діти. Хай не кажуть ні пани, ні підпанки, ні різна погань, що ми тільки бидло. Були бидлом, а тепер — зась!»«І вчися... та так учися, щоб усі знали, які-то мужицькі діти. Хай не кажуть ні пани, ні підпанки, ні різна погань, що ми тільки бидло. Були бидлом, а тепер — зась!» Ну ось напевно і все що я хотіла разповісти вам про героя кий мені сподобався.
Пропоную охарактеризувати образи Вітьки<span> Горобця , Федька Котигорошка, Галі Козачок у такий спосіб: </span>
Вітька – головний герой твору, що у свої неповні чотирнадцять років
закохався у свою односельчанку Галю. «Вітька – високий, худий, з рідким білявим
чубчиком – не міг і хвилини спокійно всидіти на місці. Запальний і
рвучкий». В образі цього хлопця
вбачаємо такі риси, як рішучість, наполегливість та доброта. Вітька
цілеспрямовано йде до своєї мети, віддано бореться за своє щастя. Окрім цього
він є чудовим та вірним другом.
<span> Федько Котигорошко – дванадцятирічний друг Вітьки. Це «маленький товстий і
флегматичний» хлопець, що мав прізвисько Жучок через свою смагляволицість.
Хлопець був чудовий та навіть романтичний, адже саме він запропонував Вітькові
освідчитись Галі серенадою. Він ще ніколи не закохувався, але був начитаною
людиною, тому чимало читав про кохання: «Федько вибирав книги на свій смак і
ковтав їх десятками. </span>Міг терпляче
лежати на одному боці цілий день і ще терплячіше читати семисотсторінковий роман». Окрім цього він був гарним другом,
всіляко підтримував Вітьку у різних ситуаціях і прагнув завжди бути поряд: «Тільки
носа не вішай. Он дід Свирид каже, що двічі не вмирати, а раз – не минувати».
Галя – гарна та
приваблива дівчина, «тоненька немов вирізьблена», «в неї гарні чорні очі-оченята,
такі жваві, й такі привабливі, і такі бездонні, що прямо диво дивне». Недарма у
неї закоїхався Вітька: «Ех, Вітько, Вітько, гаряча твоя голова!.. І треба
ж було тобі отак відчайдушно закохатися
у Гальку Козачок!». Галя – дівчина смілива
та відважна, «в свисті Галька могла заткнути за пояс будь-якого
чаплівського хлопця!». Улітку
підпрацьовує листоношею. Саме у цьому образі уособлюється ідеал української
дівчини.
Байка:Коротка повчальна розповідь,яка складається з двух частин. У казці основними засобами художньої виразності є-Метафора.У Байці-Алегорія. Персонажі казок найчастіше люди міфічні істоти,У байках Дійові особи,тварини.
Так можна вважати.тому що Варвара Трохимівна знала цього хулігана і вона не важала його добрим,хорошим,вона думала про нього зовсім навпаки.Тому що він відрізнявся від всіх.
1. 1845<span> 2. «Минають дні, минають ночі»: роздуми поета над важкою долею своєю і пригнобленого люду. 3</span>. «Минають дні, минають ночі»: засудження пасивності народу, який «спить на волі» і не прагне позбавити себе кайданів. 4. громадянська лірика. 5.Епітети — пожовкле листя, гнилою колодою, доброї, злої долі<span> 6. чотирьохстопний ямб </span><span>7.перехресне</span>