Коли я восени відвідую свою бабусю, що живе в селі, ми часто ходимо гуляти до гаю збирати гриби. Ось і вчора ми пішли туди рано вранці. Напередодні був дощ, і дощові краплини блищали на прив'ялій траві як сльози. В небі швидко рухалися кучеряві хмари. Повсюди панувала тиша. Навіть притихла берізка у стежки не шелестіла. Шукаючи гриби, ми вийшли на простора галявину, де ріс самотній дуб. Я пошерудив пожовкле листя під деревом і знайшов аж сім білих грибів.
Коли ми йшли назад, природа вже прокидалася. Я бачив, як побігла по гілках білка і чув, як стрекоче сорока-білобока. Коли я проходив повз великого куща, я почув шурхіт, розсунув гілки куща і побачив їжака. На стовбурі старого дуба сидів дятел, і його стукіт було чути здалеку. У гаю за селом дуже красиво, і я дуже люблю там гулати.
мені здається що і доброта та ввічливість якщо ти добрий то виручиш усіх в скрутну хвилину а ввічливий ти не будиш грубити а отже покажеш себе з гарної строни