От і прийшла весна. Сонце починає з'являтися на небі всі частіше, небо робиться більше яскравим, синій^-синім-густо-синім, щосили тане сніг і біжать струмки. Земля ще холодна, занадто сира й гола, а через залишки снігу пробиваються найперші квіти, які так і називають: проліски
Весна прийшла! У лісі починається пожвавлення: прокидаються від зимової спячки звірі, вертаються після зимівлі птаха. Усі зайняті парованием і облаштованістю затишних гніздечок і норок, усе готуються до виведення потомства, для цього потрібні надійні будинки. Настання весни - це пробудження природи, початок активного життя природи. Швидко набухають і лопаються бруньки, з яких з'являються ніжно-зелені листочки, а потім вони ростуть із неуявною швидкістю. За тиждень дерева повністю покривається листям, що ніжно шарудить на весняному вітерці. Усюди відчувається життя
Підмет-- це головний член речення. Присудок-- це член речення який відповідає на дію, стан або ознаку.
Слова за будовою:
Прикрашав
префікс - при
краш - корінь
ав - суфікс
Поставлений
по - префікс
став - корінь
л - суфікс
ен - суфікс
ий - закінчення
Сонечко зійшло,і надворі почало вже темніти.
Гарні гості, та не впору.
Вже зійшло сонце,а півень ще не співав.
Івасик йшов по вулиці з розв"язаними шнурками на кросівках,однак не впав.
Несподіваний ривок-і ми відриваємося від землі.
Розжарене,червоне сонце низько спустилося;багряним світлом грало на деревах.
Ще мить-і сад загубить пишну вроду.
На хвилину раптом стихли голоси і спинились тіні.
Ми садили квіти у саду, іми робили це на задньому подвір"ї.
Чи ти чула,чи ти їла?
<span>Стояла рання осінь. Ще й не бабине літо, але вже й не літо. Заліття. - тавтологія.
Пора достигання свербивусу, терну, калини та іншого дикоплоду. Пора, коли степ пахне аптекою, а людина гостріше відчуває, яке в неї здоров*я. Пора, коли сонце перестає сліпити і біля молодих очей розгладжуються зморшки; пора,коли на старі очі зморшки опадають ще дужче, а старість завжди непевна перед грядущими зимами. - анафора</span>