Ответ:
Объяснение:
На дворі сильно дощить. Виглянуло сонечко рано вранці.
Буря пройшла і на дворі стало не комфортно. Повіває прохолодою. Мені хочеться додому.
Пів-Києва, хтозна-хто,хто-небудь, ядерно-активний, ясно-зелений, з діда-прадіда, анітрохи, південнокитайський, святвечір, тьмяний, штабквартира,яхтдмен,немовбито
Що робить мене щасливою.
Щастя кожна людина розуміє по-своєму.
Для більшості населення нашої планети щастя— це високооплачувана робота за спеціальністю, дім,у якому є достаток, дружина та слухняні діти. А для когось воно – це здоров'я близьких, для інших щастя – це просто жити і насолоджуватися життям. Мабуть, на цілій планеті важко знайти двох людей, які зможуть однаково описати своє «щастя».
Мене ж по-справжньому щасливою роблять багато речей.
По – перше, щастя для мене полягає у пізнанні нового, незвіданого, невідомого, що я роблю щодня на уроках у школі, вивчаючи нові теми та довідуючись про те, чого раніше не знала.По – друге, поряд зі мною рідні та близькі люди , їм нічого не загрожує. Вони люблять мене,і я люблю їх. Це теж щастя.По – третє, відчуваю щастя, коли наслідки моєї праці приносять радість іншим і згадую Довженкові слова, що «найсвітліша краса її (людини) в труді.»
Бути щасливим у моєму розумінні - це бути всебічно розвиненою людиною, любити свою Вітчизну, своїх рідних, працю, справедливість.
Я часто запитую себе: чи була щасливою Леся Українка? Нелегко їй жилося, все свідоме життя її сковувала, мучила важка хвороба, але скільки сонячної радості в її ліричних творах! Герої її поезій, поем, драматичних творів своїми роздумами і глибокими спостереженнями над природою відстоюють щастя людини.
Отже, щоб бути по – справжньому щасливою треба так мало і водночас так багато: дбати про інших, бути їм потрібною, займатися тим, що приносить тобі радість і позитивний настрій, а також робить тебе трохи щасливішим.
Твір на тему "Зникає все, а рідне слово вічне" можна скласти так:
Мова посідає одне з головних місць у житті суспільства. За допомогою рідної мови ми пізнаємо світ, здобуваємо друзів, навчаємось та мислимо. Все на планеті зникає, навіть життя людське не назавжди. А мова залишається, вона - вічна.
Чимало видатних майстрів слова минулих століть змогли передати нам свої думки та заповіти за допомогою слова. Цих людей вже немає, але ми знаємо їхні слова напам'ять. Тож не цураймось рідної мови, якою нам матуся співала колискову, бережімо її та плекаймо, черпаймо з неї знання минулих поколінь. Хай живе рідне слово вічно!