Звичайно потрібно,адже якщо ти стараєшся добре вчитися то потім тобі буде легко на роботі , та з хорошими знаннями люди не пропадуть у житті! Мені знається що краще добре вчитися ніж погано, та працювати на роботі на якій погано заробляють !Краще постаратися вчитися з малечку ніж вивчати вже на віці у 8 класі!
<span><span>У мудрої народному прислів'ї говориться:
«Справі - час, а потісі - година!» У своєму житті я намагаюся
дотримуватися цього правила. Тому, коли мама просить мене допомогти по
будинку, я ніколи не відмовляюся. Багато моїх друзів вважають, що
домашня робота нудна й монотонна. Але це не так! Достатньо трохи
пофантазувати - і повсякденні справи перетворюються на казкова пригода.
Пилосос стає голодним драконом, вишукували на луках жирного баранчика,
віник - вчителем бальних танців, а ганчірочка для збору пилу -
Сластьона, підбирає скрізь солодкі крихти.
Секрет цього
перетворення розкрила мені в дитинстві мама. Тому тепер ми весело
беремося за будь-яку роботу: прибираємо, готуємо, ходимо в магазин за
продуктами, поливаємо квіти, виносимо сміття - і відчуваємо себе трохи
чарівницями. Зате як приємно потім разом пити чай на чистій затишній
кухні, є пахне ваніллю пиріг і слухати цікаві татові розповіді. У такі
хвилини відчуваєш себе по-справжньому щасливою.</span></span>
Среда обитания - тропический, субтропический и экваториальный пояса
Кожна людина починається зі знання свого родоводу. А її коріння закладене в батьківській домівці, в материнській пісні.
<span>Батьківська хата — це те, що завжди згадується, сниться, що ніколи не забувається і гріє теплом спогадів. </span>
<span>Усіх членів сім'ї завжди об'єднував живильний родинний вогник. Від матері до доньки передавалися старанно вишиті рушники, сорочки; від батька до сина — земля, любов до неї, вміння відчувати її біль, чути її голос. </span>
І до сьогодні зберігаються ці родинні Традиції. Сім'я, що не вберегла вогника, накликає на себе біду.<span>Вогонь здавна оберігав оселю, біля нього росли діти, він вважався священним. </span>
<span>Раніше біля вогню довгими зимовими вечорами збиралися за вишиванням чи куделею. Тут, біля родинного вогнища, навчали поважати свій рід, розповідали про його старійшин, про те, як вони жили, що робили, як співали пісні. Тут навчали поважати людей, бути добрими, чуйними до своїх близьких, навчали дітей допомагати один одному, любити одне одного. Зібравшись усією родиною, вирішували, як мають відзначати свята, як мають жити, щоб не було соромно перед людьми. Хата дає селянинові надійний захист, оберігає від негараздів, дарує світ. </span>
<span>Такі спільні зібрання біля родинного вогнища залишались у пам'яті людини на все життя як найсвітліша згадка про своє дитинство, про свою сім'ю, про родинні традиції. Про це так гарно написав Андрій Малишко: </span>
<span>Та де б не ходив я в далекій дорозі, </span>
<span>В чужім чи у ріднім краю, </span>
<span>Я згадую вогник у тихій тривозі </span>
<span>І рідну хатину свою. </span>
<span>Бо дивляться в далеч засмучені очі, </span>
<span>Хоч тінь там моя промайне. </span>
Бо світ иться вогник у темнії ночі,
Мов кличе додому мене!
<span>
<span>
</span></span>
Взимку до нас наближаються свята.
Нам потрібно вмовити подругу.
Вона йде тільки вперед.
Моя мама дуже уперта.
Він зібрав врожай.