1. Узгодження.
2. Керування.
3. Керування.
4. Керування.
Леся Українка з дитинства була закохана в народну поезію.
Жили собі в країні знань дві частини мови Іменник та Прикметник. І
були вони добрими друзями. В кожного була своя роль, своє значення в
українській мові.
Та якось, одного разу вирішив Прикметник, що він головніше від Іменника. Образився Іменник і вони посварилися.
Зовсім погано стало Прикметнику без Іменника, зрозумів він свою помилку.
І пішов до Іменника просити пробачення.
Прийшов
і говорить: " Без тебе речення вже й не речення, а казна-що, і не
можна нічого зрозуміти.Пробач мені ". І звичайно Іменник пробачив
Прикметника.
І стали вони знову друзями. Але тепер кожен з них розуміє свою роль в країні знань і поважає іншого.
Мені подарували квіти в день народження. Сонечко яскраво світило вдень.
<span>Мого кота звати Аіша. Вона великий, пухнастий, вогненно-рудий, тільки мордочка, груди й кінчики передніх лапок біленькі. Очі великі, зелені, ввечері вони горять, мов ліхтарі, зеленим вогнем.Аіша гордо піднімає вгору пишний хвіст і нечутно ступає по підлозі м’якенькими лапками. Мій домашній улюбленець добрий і лагідний, але не дуже любить, коли смикають за вуха чи хвіст. Тоді кіт ображено повертає голову, прищулює вуха й припадає до підлоги. Може навіть дряпнути. Аіша їсть усе, але найбільше полюбляє молоко і м’ясо. Я часто наливаю в тарілочку молока і пригощаю його. Кіт голосно мурчить, треться об ноги, ніби дякує за увагу до нього. А ще він завжди з нетерпінням чекає, коли мій тато приносить з риболовлі свіжої рибки. Тоді він миттєво опиняється біля рюкзака і намагається лапою прискорити процес діставання рибки. Аіша дуже охайна. Після сніданку вона довго і старанно миє мордочку, вуха, шию. Я дуже люблю свого котика.
</span><span>
</span>
Префікс (до), корінь (каз), закінчення (и).