В літку були найкоротші ночі,через те я могла грати з друзями на вулиці майже цілий день. Були рясні та безхмарні ранки. В день було найгарячіше повітря і ми разом з сім'єю їздили до річки. Дуже пекло безжалісне сонце. Я їла завжди морозиво. Була неймовірна безвітряна погода. Ось таке було пекуче літо.
Том і Гек люблять шукати пригоди в цьому і полягає популярність
Тема «Співець» – краса вранішньої природи, її гармонія. Основна думка «Співець» – уславлення краси природи, оптимістичного світобачення; назва підкреслює основну рису героя твору солов’я – його майстерність у неперевершеному співі. Художні образи у вірші «Співець» Лесі Українки Зорі – яскраві, червоні, привітно сяють над світом, і їх радісно вітає все живе на землі; троянда – розкішна, вродлива, «найкраща з квіток», своїми барвами прикрашає садок, радує око; соловейко – «співець чарівливий», шле вітання зорі вечірній і зорі вранішній, славить життя; від його любого співу розпускаються квіти, розвиваються садки. Художні засоби та прийоми «Співець» Епітети: «багрянії зорі», «пісні голосні», «ясним самоцвітом», «троянда розкішна», «співець чарівливий», «година сумна» та ін. Метафори: «грала промінням», «усміхалась весняним привітом». Порівняння: 1) Вже пролетів, немов пташка зальотна, Весняний той час. 2) Вітер зітха, мов дріада сумує. Персоніфікація: 1)Пишно займалися багрянії зорі. 2)Гордо палала троянда розкішна. У творі змальовані: весняний вечірній пейзаж «Пишно займались багрянії зорі колись навесні…»; пейзаж вранішній «… грала промінням, ясним самоцвітом порання роса…»; садок «Горда палала троянда розкішна, найкраща з квіток, — барвою й пахом вродливиця пишна красила садок»; У своїй ранній поезії «Співець» Л.Українка запевняє читачів у тому, що ніякі сили не примусять її відмовитись від патріотичного обов’язку — служити своїй батьківщині й рідному народові. Та хоч би й крила мені солов’їні, І воля своя, – Я б не лишила тебе в самотині, Країно моя!
Обличчя в бабусі зараз таке, наче вона молиться. Це тому, що вона дуже любить сад, доглядає і уболіває над ним, кожна в ньому нащепа міцно перев’язана стьожками, видертими із рукавів її сорочок
Іноді ми задаємо собі питання:"що таке щастя?".Відразу у голові з'являються такі слова,як "гроші","кар'єра","розкішний дім".Але ж звичайно,що це не так.Адже якою б людина була не багата,вона може й незнати таке відчуття,як "щастя".
На мою думку,щастя-це посмішка дорогої тобі людини,це природа,це те кошеня,що надворі грається,це діти,які радіють кожному моменту і не знають ніяких турбот.Те,що викликає у нас щиру усмішку на обличчі-ось що таке щастя.Тому,що в ці моменти ми справді почуваємо себе щасливими.
Щастя-найцінніший скарб,бо це незамінне почуття у важку хвилину.