У світі йде одвічна боротьба двох протилежних сил: добра і зла. Кожна людина на своєму шляху обов'язково зустрічається з їх проявами і після цього набуває життєвого досвіду, мудрості.
Саме народ у своїх численних казках, легендах, переказах завжди підносить тему протиборства добра і зла. Напружені сюжети казок ведуть нас шляхами боротьби сильного, мужнього і шляхетного героя з підступністю, жорстокістю, злом. Як правило, герой виходить із найскладніших ситуацій переможцем, бо він захищає свою землю, своїх рідних, друзів, побратимів. Перемагає добро - так в ідеалі бачить і малює народна уява внаслідку протистояння світлих і темних сил.
Обидві ці сили дуже могутні, тільки одна з них творча,життєданна, а друга - руйнівна, страшна, жорстока.
На жаль, у житті не як у казці: добро не завжди перемагає зло. Християнська мораль вчить нас нейтралізувати зло добром, не відповідати злочином на злочин, не мститися за кривди, бо це може призвести до великої вселюдської трагедії.
Та люди - дивні створіння. Вони не дослухаються Божих заповідей, чинять всупереч їхнім застереженням і часто розплачуються за такі свої гріхи муками власного сумління, а то й життям.
<span>Головних героїв твору, Остапа й Соломію поєднує палке кохання й вірність, обоє рішучі, сильні, запальні, готові долати життєві труднощі. Якщо Остап дуже нагадує своїх літературних попередників на взір Шевченкових Яреми Галайди та Варнака, Нечуєвого Миколи Джері тощо, то пара головних героїв сприймається нестандартно й додатково збагачує дію любовним мотивом. Соломія — вродлива і сильна жінка. Вона має високу і міцну, «як на доброго мужика», постать, гарне, «свіже, повне обличчя, з карими очима, що так виразно біліло при картатому очіпку й пасмах чорного волосся». Коли вона разом з Остапом тікала з рідного села, то «дивилась у простір засмученими карими очима». В її очах відбивався і сум за рідним краєм, який вона покидала, і тривога за невідоме майбутнє.</span>
Вадим
Батько Вадима
Толик
Iван
Катерина
Васюня
Фрол
Якiв
Франя
Гордiй
Сначала пленница попала в Крым — это обычный путь всех невольниц. Ценный «живой товар» татары не гнали пешком через степь, а под бдительной охраной везли на лошадях, даже не связывая руки, чтобы не попортить веревками нежную девичью кожу. Пораженные красотой полонянки крымчаки решили отправить девушку в Стамбул, надеясь выгодно продать ее на одном из самых больших невольничьих рынков мусульманского Востока.
<span>В столицу султанов прекрасную пленницу отправили на большой фелюке, и продавать ее повез сам хозяин — его имя история не сохранила. По прихоти переменчивой Судьбы в первый же день, когда ордынец вывел пленницу на рынок, она случайно попалась на глаза оказавшемуся там всесильному визирю молодого султана Сулеймана I, благородному Рустем-паше. Турка поразила ослепительная красота девушки, и он решил купить ее, чтобы сделать подарок султану. Не в обиду будь сказано актрисе Сумской, но судя по описаниям в исторических хрониках, ее красота далеко не отражает истинного внешнего облика Лисовской, в которой, вероятно, кроме украинской текла и польская кровь.</span>
Вместе мы сила вместе мы класс.
Нет на свете дружнее нас!