Якось одного погожого ранку, під час зимових канікул, Максимко з Сашком вирішили змайструвати годівничку. Знайшли потрібний інструмен, дощечки, цвяхи та й взялися до роботи. Гарна вийшла годівничка. Вирішили хлопчики повісити її в парку на невеличке деревце, біля якого вони часто грають в ігри. Насипали зерничка, різних насінинок, навіть маленькі шматочки сальця не пошкодували для пташок.
Аж ось і Оксанка прогулюється парком, та й побачила, як її товариші в годівничку зерно насипають. Схотілося і їй почастувати ласощами пташечок. Раптом прилетіла синичка і почала пурхати перед дітлахами. А ось і інша... Радіють дітки, що буде чим поласувати зимового часу і їхнім новим пернатим друзям.
<span>а) жовтi колосся,густi волосся,бiгати по коридорам</span>
Відповідь:Праця людини-безсмертя її
Пояснення:На нашій планеті проживає велика кількість людей. Усі вони виконують різні обов’язки. Деякі добувають свою «краплинку сонця» дуже важкою працею. А інші залишаються в тіні, так і не дійшовши до своєї мрії.
На мою думку, щоб здобути світове визнання чи просто досягти своєї мети, треба багато, невтомно, важко та старанно працювати. Бо без праці неможливо жити. Люди відрізняються один від одного не тільки характером, зовнішністю, думками, але і кількістю виконаної роботи. Кожна краплина праці – це крихітній крок до безсмертя людської душі. Бо шляхи від народження до самої смерті наповнені не тільки яскравими моментами, радощами життя та чорними і білими полосами. Перш за все, вони наповнені обов’язками. У дитинстві ми повинні пізнавати світ, у юнацтві – учитись, будучи дорослими – працювати. Усі ці моменти наповнені працею. Щоб стати безсмертним в очах наступних поколінь – треба багато працювати. Саме важкий труд робить із людей легенд. Отже, трудіться не покладаючи рук, ваші досягнення не залишаться непоміченими!
Лоза, лозы, лозичний.
Дубовий, дуб, дубовик.
Лисник, лис, лисовый.
Посадка, посадить, сесть.
Кора, коры, кору.
Загадка, загадковый, загадки.
Слово яке гріє душу твого близького і т.д