Перед тим, як замішувати тісто, мати неодмінно чепурили світлицю: підмітали долівку й черінь, підмазували піч.Впоравшись, мати витягували з печі макітру з теплою водою, ретельно вимивали руки і, висушивши свіжим рушником, казали приповідку: «Бог на поміч». Брали борошно, внесене із комори, і починали пересівати.<span>У неньчиних руках сито ходором ходить, поплескуючись у долонях, і біла пороша настелює пухку ковдру. Зістукавши ночви, висипають борошно в пічну діжу, затим додають кислого молока і дерев’яною лопаткою розмішують його.
</span><span>Розмісивши борошно з молоком, мати розмочують у теплій воді кавалочок тіста, що лишився од минулої випічки, бо без нього замішок не вчиниться, не зійде він пухким тілом. Коли ж кваснець заправлено, висаджуємо діжу на окраїну печі, укутуємо куфайкою і покриваємо зверху чистим рябчунцем, щоб «хліб не захолов і вчасно зійшов».Ледь-ледь збиралося на досвіт, і мати, вмившись, зодягали чисту сорочку, підв’язувалися вишитим фартухом.Доки варилося снідання, мати місили тісто. Коли ж, нарешті, воно ставало в’язким, як ґума, мати призупиняли роботу, а потім починали викачувати хліб.Легкими помахами рук відривали опецьок тіста, вмокали у воду руки, щоб воно не прилипало, й, перекидаючи з однієї долоні в другу, формували круглу, наче сонце, хлібину. Злегка поплескавши верхівку, ненька клали паляницю на рушник.Доки мати викачували останню паляницю, я біг за лопатою і, внісши, приставляв її до припечі. Розіславши капустяний листок поверх ясенового язика лопати, вони змащували його олією або притрушували борошном й усаджували хлібину. Зробивши виделкою зверху кілька проштрикнів, мати метко шугнули лопату з хлібиною в гарячу утробу печі; потім другу, третю…</span>Згодом ненька заглядають у піч, витягують буханець, важать у руці — якщо важкуватий, значить ще не надійшла пора виймати. Лише за другим чи третім заходом, коли від легкого постуку низ паляниці одгукнеться подзвоном, почнуть виймати зарум’янілі хлібини й розсаджувати їх вервечкою на розісланий рушник. Кожен буханець неодмінно видмухають, ошкребуть нижню скоринку від залишків капустяного листя, і вони стають чистенькі, зарум’янілі, а зі споду наче людська п’ятірня відбилася…І як тільки хліб трохи остигне, мати змащують його здором. Верх хлібини робиться блискучим, запашнішим. Затим прикривають святковим рушником, «щоб достигали».<span>Хліб на столі — то найбільше багатство, і до нього треба зі святістю ставитися.</span>
Мені подобаються добутки різних жанрів. Але, в основному, я читаю класичну прозу російських письменників: Івана Тургенєва, Олександра Пушкіна… Мені подобаються історичні романи про події XIX століття: про Вітчизняну Війну 1812року або повстанні декабристів. Ще я люблю читати добутку про Велику Вітчизняну Війну, наприклад Василя Бикова, хоча це й важко психологічно. Подобається наукова фантастика Жуля Верна, Олександра Бєляєва. З усіма найпоширенішими жанрами я була знайома, а от детективи старанно ігнорувала, обходила стороною. Але один раз я прочитала оповідання Артура Конан Дойла про Шерлока Холмса «Горбань», і, до мого подиву, мені дуже сподобалося. І відразу ж я безперервно стала читати всі чотири томи про Великого детектива. Це називається «взахлеб»
1) Якби ви вчились так, як треба, то й мудрість би була своя. 2) Я поважаю тебе за те, що ти завжди дотримуєш слова. 3) Хай буде мир, щоб нам щодня учитися за партою. 4) Що б не сталося, ми не розлучимось. 5) Як би не склалося твоє життя, зумій прожити його чесно. 6) Повільно, зате надійно. 7) Та ж думка виникла у мене. 8) Щоб було добре, роби добре. 9)Як би не тис мороз, а в сна буде. 10) Ми вже домовилися, проте не про все.
