Пропоную скласти таке речення з поданими парами слів: 1. Сестричка попросила заплести мене нові кіски, а я вирішила спочатку розплести старі. 2. Мама настільки сильно вирішила зав'язати мою торбу, що я потім ще кілька годин не могла її розв'язати. 3. Мій помічник має швидко скласти кухонну шафу, а потім розкласти інструменти на місця. 4. "Я ж просила тебе не розкрити, а накрити свіжоспечений пиріг, донечко!" - трохи обурено сказала мама. 5. Наші меблі спочатку треба завантажити, а потім розвантажити на місці призначення. 6. На ранковій зарядці вчителька попросила нас звести й розвести руки.
До землі український народ почуває глибоку повагу, яка часом межує з обожненням. Землю називають святою і матір'ю, бо з неї створено першу людину, земля годує всіх людей і тварин. Нею клянуться, при цьому цілують її або з'їдають жменьку землі - і ця клятва вважається найстрашнішою. Бити без потреби по землі палицею або чимось іншим вважається таким же великим гріхом, як бити рідну матір /Булашев Г. Український народ. - С. 268/. <span>Наші предки вважали, що земля жива, бо "тільки живе може живому життя дати". А земля давала життя і житу, і пшениці, і усякій пашниці. "Земля наша мати, всіх годує", "Земля дає все і забирає все", - стверджують прислів'я. "Земля - мати", а "Сонце - батько, Місяць - вітчим". </span> <span>Ці народні афоризми відображають взаємини людини з природою від найдавніших часів. </span> <span>Слово "земля" в українській культурі уособлює кілька значень, і така ж неоднорідна символічна знаковість цього образу: астральний і космічний символ, образ матері-годувальниці і образ землі - Вітчизни. </span> <span>Земля-мати - дополітеїстичний образ-тотем протоукраїнців, які поклонялися родючій ниві, всій землі. Образ землі-матері ввійшов поетичним символом до фольклору українського та інших слов'янських народів /Плачинда С. Словник давньоукраїнської міфології. - С. 28/. </span> <span>Для українців земля завжди була засобом існування, годувальницею, більше того, вона - "це й материнське лоно, в якому формується не лише фізичний, а й духовний генотип людини". Крім того, духовний генотип суспільства і культур, націй і вселюдства. Україну /етнос, мову, націю, державу, культуру, ментальність/ не можна зрозуміти поза рідною їм землею-природою. </span>
•ви́слів - Сполучення слів, що виражає закінчену думку або становить певну єдність; фраза, мовний зворот. || Твердження, передане небагатьма виразними словами. •кмітли́вий 1) Здатний добре й швидко міркувати, розмірковувати; тямущий. || Який виражає тямущість. Кмітливий погляд. || Розумний. 2) рідко. Те саме, що спостережливий . •гуртува́ти Організовувати що-небудь ціле з окремих, самостійних частин, одиниць; об'єднувати. || Об'єднувати однією ідеєю, метою. •взає́мини Взаємні стосунки між ким-, чим-небудь. || Взаємозв'язок, взаємовплив між предметами, явищами. •вча́сний 1) Який відбувається, робиться у відповідний час, саме тоді, коли треба. 2) діалектне слово Ранній. •мрі́яти 1) Створювати в уяві образ когось, чогось; поринати у мрії. 2) про кого – що та з інфінітив Думати про здійснення чого-небудь бажаного; прагнути в думках до чогось. •чепурни́й 1) Який відзначається чистотою, акуратністю, охайністю. 2) Який завжди стежить за чистотою житла, за своїм зовнішнім виглядом і т. ін. || Який свідчить про акуратність, охайність кого-небудь.