- Скількі ж вона просить, ваша курка?
- А скільки дасте!
- Та я за неї нічого не дав би!
- Це ж чого?
- Бо курка мовчить, а не просить.
- А ви в неї попитайте.
- Я питаю, та хіба ж ви курці хоч слово дасте сказати. Торохтите й торохтите!
У житті кожна людина зустрічається з красою і підлістю, радістю і горем. У її житті бувають торжества, веселощі, але й години страждання від якогось горя. Душу її бентежить то всепоглинаюча любов, то відчуття огиди до певних явищ у житті. Бувають такі моменти в житті, коли треба від чогось відмовитися заради рідної людини, а на чомусь слід принципово наполягати. Треба піднятися силою своїх думок, переконань над почуттям і емоційними поривами з однією метою — не принизити ні себе, ні тих, хто поруч.
Усе це вимагає людська гідність. Народна мудрість стверджує: "Від спраги помирай, але гідності не втрачай". Треба з гідністю жити, працювати, переживати радість і горе, з гідністю зустрічати свою останню годину.
Гідність — це мудра влада тримати себе в руках. Благородство твоєї людської особистості виявляється в тому, наскільки мудро й тонко ти зумів визначити, що гідне і що негідне. Гідне повинно стати суттю твоєї власної культури, негідне хай викликає презирство й огиду.
Гідна людина завжди красива, бо вона не дозволяє собі бути негарною завдяки низькому вчинкові чи підлій думці. Можна мати прекрасну зовнішність, але ця краса буде тільки зовнішньою, без внутрішньої краси така людина нікого не зацікавить, не приверне увагу людей порядних, інтелігентних. Тому не слід, звичайно, забувати про зовнішню красу, але треба дбати про внутрішню — душевну, а це може допомогти зробити тільки почуття власної гідності.
<span>Писанка (крашанка) — символ-вшанування могутнього бога Рода, який має здатність перевтілюватися в сокола. У предковічні часи Сокіл-Род зніс яйце, з якого народився Всесвіт.</span>
Легенда розповідає: «Була сувора зима. Птиці не встигли вилетіти у
вирій, гинули, замерзали. Люди шанували птиць, як Божі створіння, що
приносять весну та радість після холодної зими, позабирали всіх птиць,
відігріли в себе й тримали в хатах цілу зиму. Стало сильно пригрівати
сонце, весна наближалася. Птиці вилетіли з хат і полетіли у вирій.
Звідти повернулися і всім принесли писанки та весну. З того часу й стали
люди писати писанки.»
Люди вважають. що в писанці зосереджена чарівна магічна сила, яка наділена здатністю приносити добро, щастя.
Іменник і займенник це дві самостійні частини мови. Вони мають і схожості і розбіжності. Обидві з цих частин можуть позначати особу і відповідають на питання хто ?. Та займенник не називає її. Кожна з цих частин мови в реченні може виступати підметом, інакше сказати головним членом речення.
ну ось початок вже є:)
Іноді туман на озері розривається, одкриваючи блідо-блакитну воду
Літа не минули, лиш, втомившись жаром палким, на хвилину заснули
Вертаючись додому, Юхим з греблі побачив сина
Дівчата йшли співаючи.
На всі запитання хлопець відповідав не моргнувши оком.
Жайворонок, співаючи, ніби висить на невидимій нитці.
Вихопившись на узвишшя, кінь розкотисто заіржав, радуючись молодій своїй силі.
Не спитавши броду, не лізь у воду.
Повернувшись додому, уже зайшло сонце.
Оглядаючи околицю села, туристів зацікавили руїни старовинного замку.