Раніше, коли я чув прислів’я «Що посієш — те й пожнеш», думав,
що воно тільки про працю людини. Зробиш щось — і тоді щось матимеш. Але
якщо вдуматись у зміст цих слів, то їх можна перенести і на людські
взаємини.
Посієш щось лихе, недобре — отож
таке й збереш. Це будуть гіркі плоди з твоєї життєвої ниви. Нерідко
можна бачити, що до людини, яка комусь бажає зла, лихословить, обманює,
дуже погано ставляться оточуючі.
І навпаки. Коли людина щира,
доброзичлива, чемна — то вона зі своєї ниви пожинає взаємність та пошану
інших. Добро породжує добро, а зло роз’єднує людей, руйнує їхні душі.
А тому треба всім замислитись, чим же засіяти свою ниву, щоб пожинати добрі плоди.
Автор використовує легенду про євшан-зілля з "Літопису руського" XIV століття для того, щоб звернути увагу сучасників та нащадків на те ганебне явище, коли багато українців заради розкоші та слави відцуралися від батьківщини, свого народу й рідної мови. Він замислюється над тим, що ж треба зробити, де знайти чарівного євшан-зілля, яке б повернуло людям історичну пам'ять.
<span>Коли тубільці схопили малого Джека та місіс Уелдон, я зрозумів, що треба щось робити, якось їх рятувати. Знаючи про віру тубільців у могутніх мганнгу, та бачучи, що безперервні дощі затопили все довкола, я вирішив переодягнутися у такого чаклуна і спробувати щастя. Коли я прийшов, якраз небо трішки розпогодилося, і це зіграло мені на руку. Місцеві жителі ще більше повірили у мою могутність. А оскільки був я досить могутнього зросту і, не знаючи добре їхньої мови, міг лише мугикати щось незрозуміле собі під ніс, то здавався їм взагалі надчарівником. На своїх грудях я намалював білою глиною химерні візерунки, на шию повісив намисто, на себе одягнув спідницю з трав. На поясі в мене був пасок з силою силенною дзвоників, які неймовірно видзвонювали при кожному моєму русі. Рідна мати не впізнала б мене у цьому образі.Спершу я почав ходити по колу, виконуючи якісь несамовиті рухи, а всі тубільці повторювали їх за мною. А потім я схопив їх повелительку Казонде за руку і потяг за собою до факторії Жозе-Антоніу Алвіша. Всі бігли за нами. Я могутнім ударом вибив ворота, що дуже сподобалося повелительці. Вона була захоплена моєю силою. Я намагався пантомімою і знаками пояснити їм, що мені потрібно, але вони не розуміли мене і лише повторювали за мною. А тут ще й дощ почав накрапати, що викливало бурю їх невдоволення. Та тут якраз з хатини вийшла місіс Уелдон і я вказав на неї. Всі зрозуміли, що це вона з Джеком є причиною їх нещастя, і кинулися до них. Та я випередив їх, схопив малого Джека й місіс на руки й широкими кроками пішов геть. Тубільці ще деякий час йшли за мною, а далі відстали. І так я ніс їх, аж поки не дійшов до піроги. Моя місія була виконана. а мої друзі - врятовані.</span>
Михайло-Мішель-Мішка Міщенков-Білий це повне його ім'я він син Данила Міщенка. Працював у дворянина , закохався у його дочку парочку Юзефу викрав її привезли до своєї двоповерхової хатини яку називав марком. А насправді то був майже сарай на 2 поверсі був курятник а на першому щойно корова народила теля.
Пропоную скласти такий план до 1, 2, 3 розділів твору "Климко"
1 розд.:
1. Після сну.
2. Холод.
3. Важкий шлях.
4. Дядько Кирило.
5. Похорон.
6. Похід по сіль.
7. Зустріч із солдатом.
2 розд.:
9. Восьма доба походу.
10. Хвороба.
11. Аптекар Бочонок.
12. Їжа.
13. Продовження шляху.
3 розд.:
14. Житло.
15. Нові друзі.
16. Італійці.
17. Климко у місті.
18. Зустріч з вчителькою
Подробнее - на Znanija.com - znanija.com/task/3888994#readmore