<span>Персоніфікація (живе спомин), епітет (сивий-сивий спомин).</span>
Нас доїдає холод зимовий
бо скінчився ліс сосновий
сумно зтлів,.. як зайчик
на кострищі побігайчик
І знову осінь. Останні пожовклі лимточки опадають на землю. Легкий, та вже холодний вітерець колихає безлисті дерева. Десь у небі чується тужливе прощання журавлів з рідною землею. У саду під яблунею лежать перестиглі яблука, про які усі забули. Уздовж стежини стелиться уже пожовкла трава. Легкий накрапає дощик з темного від хмар неба. У калюжах відзеркалюється чаруюча осіння краса.
Усе довкола готується до зимового сну. Білка-пустунка поспіхом збирає останні горіх. Її шерсть уже має сіруватиу віттінок. Повітр'я уже наповнене осіньою прохолодою.
Природа готується до приходу зими.
1.Опис сосонки.<span />
2.Попередження сороки.
3.Продаж сосни.
4.Прекрасне вбрання дерева.
5.Нікому не потрібна сосна.
6.Втеча Івася.
7. Подяка сосні.