Н. триста сорок
р. трьохсот сорока
д. трьомстам сорока
з. триста сорок
о. трьомастами сорока
м. (на) трьохстах сорока
Дорогий друже, як давно ми з тобою не бачилися! Твій лист я отримав ще тиждень тому, воно мене дуже порадувало. Зараз видалася вільна хвилинка, я вирішив відповісти тобі.
Це літо я проводжу на дачі з батьками та молодшою сестричкою. У місто виїжджаємо дуже рідко. Але мене і не тягне туди. На дачі дуже добре. Погода стоїть відмінна, дуже жарко. Ми всією сім’єю кожен день ходимо на річку купатися і загоряти. Проводимо на пляжі багато часу. У таку погоду там знаходяться всі дачники. Мама купила нам з сестрою по надувному матрацу, а мені ще ласти. У них я можу плисти дуже швидко. Одного разу я навіть хотів перепливти з одного берега на інший, але тато не дозволив мені. На майбутній рік я обов’язково зроблю це.
У нас з сестричкою є одна розвага. По середах ми завжди ходимо удвох на риболовлю. Напередодні ввечері сестра обов’язково готує нам їжу, яку треба взяти з собою. А я копаю черв’яків і беру з собою прикорм для риб. Встаємо ми на риболовлю дуже рано. На вулиці в цей час дня ще сиро і прохолодно, тому одягатися доводиться тепліше. Йдучи назад ми вже знімаємо наші вітровки.
Ходимо ми на риболовлю завжди в один і той же місце. Це наше улюблене озеро з очеретом і качками. Цього року там багато маленьких каченят. Ми їх підгодовуємо хлібом, який залишається у нас після сніданку. Рибу, яку я ловлю, ми відносимо мамі. Якщо попалася велика риба, то мама готує нам її на обід. А якщо маленька, то віддає сусідському коту Васьки. Той дуже радіє нашому улову.
Дні летять непомітно. Вже пройшов цілий місяць канікул. Я вже починаю трохи сумувати за школі і по своїм однокласникам. Швидше б усіх побачити, дізнатися, як вони провели літо.
Напиши мені, що у тебе нового, як поживає твій брат Артем. Мені дуже цікаво, що у вас відбувається.
До побачення. До зустрічі восени на перекличці.
Твій Мишко.
Славетна київська ікона святого Миколая, відома під назвою „Миколи
Мокрого", протягом століть була головною святинею Софійського собору і
першою чудотворною іконою на Русі.
Святий Миколай (Микола)
Чудотворець, архієпископ Мірлікійський (IV ст.), котрий уславився ще за
життя даром чудотворіння та щедрою допомогою знедоленим, користувався на
Русі, а згодом в Україні, винятковою популярністю і пошаною, набуваючи
статусу національного народного святого. Глибинні джерела цього
всенародного шанування пов'язані з діяльністю князя Володимира -
хрестителя Русі і Десятинною церквою. Тому саме в Києві формувався,
уславлювався та звідси розповсюджувався культ святителя. В столиці Русі
було встановлено суто Київське руське свято на честь перенесення його
мощів у 1087р. з міста Міри в Малій Азії до Італійського міста Барі. На
київському терені народжувались місцеві легенди про чудеса св. Миколая
як апокрифічні, так і ті, що увійшли до канонічної житійної літератури.
Особливою популярністю користувалось „Чудо про немовля в Києві", що
датується дослідниками не пізніше 1091 року. Легенда розповідає про
подружжя, яке відправилось на паломництво у Вишгород до мощів Бориса і
Гліба на день їх пам'яті. Повертались вони до Києва по Дніпру в човні. В
дорозі жінка задрімала і упустила у воду немовля. У відчаї батьки
дитини звернулись до св. Миколая, „велику віру до нього маючи", з
проханням про допомогу. І справді, наступного ранку дитина була знайдена
неушкодженою
на зачинених зовні полатях Софії Київської під іконою св. Миколая: "...дитя лежаще мокро перед образом св. Николая".
Відтоді ця ікона одержала назву Миколи Мокрого. Містилась вона на хорах
Софійського собору в іконостасі Миколаївського вівтаря, праворуч від
царських врат, займаючи місце храмового образу.
Професор А.Прахов,
який досліджував ікону у 1882 р. напередодні реставрації, датував її X
сторіччям. Тогочасні дослідники, як і А.Прахов, вважали, що ікона мала
візантійське походження і була сучасною хрещенню Русі за Володимира.
У 20-ті роки ікона Миколи Мокрого була ще раз реставрована фахівцями
реставраційних майстерень Всеукраїнського музейного Містечка і знову
розміщена в Софійському соборі. З цього приводу М.Макаренко писав: "...в
дуже зле освітленому місці стоїть ікона Миколи Мокрого, чудовий
мистецький твір, найвидатніший із зразків т.зв. станкового малярства,
який маємо в соборі. Після монументальних мозаїк і розписів XI та XII
віків ця ікона стає на перше місце як часом свого походження, так і
художнім своїм виконанням. ... Належить вона не пізніше як XIV століттю,
а можливо і ранішій добі"
Я дуже хочу стати пілотом літака, бо літати це дивовижно. Бачити все з висоти пташиного польоту мабуть мріе кожний. З самого дитинства діти читая казки мріють літати, а стати пілотом літака це майже виконати свою мрію. Не дивно що люди хочуть літати, невже це не чудо бачити все з такої висоти? На жаль людина не може літати самостійно, але може на літаку. Я хочу стати пілотом бо я мрію про свободу яку я відчую під час польоту. Я зможу робити цікаві та шалені віражі, дивувати людей манерою моїх польотів. Літати може кожний.
1)Наука яка вивчає слова,як частини мови
Mорфологія