<span><span><span><span><span><span><span>
Характеристика
Яви
Легковажність</span></span><span><span> «…характер у Яви був легковажніший, ніж у мене, і він міг гухнути троячку за півгодини…» </span>
Постійно міняв думку щодо своєї майбутньої професії.</span><span><span> «Ява міняв професії, як циган коні.»
</span> Називає себе Явою, а насправді по документам він Іван</span><span><span> «То він сам себе так назвав, коли йому лише років півтора було. Чи то воно, пискля мале, хотіло сказати: «Я — Ваня», а вийшло «Ява», чи то «Іван» у нього так прозвучало (бо насправді його Іваном звати), але причепилось оте «Ява» до нього, як реп'ях до собачого хвоста. Навіть міліціонер товариш Валігура, що живе у нашому селі, так його зве.» </span>
Любить дівчину</span><span><span> «…мій друзяка Кукурузяка весь час дивився на Вальку, а коли вона випадково зводила на нього очі і їхні погляди зустрічалися, він одразу втуплювався в землю. </span>
Сміливий</span><span><span><span> « …</span>геройський Ява, отой, що перший з усіх хлопців стрибонув із самісінького вершечка старої верби в річку? Той, що випустив у клубі на лекції пугутькало? Що повісив дідові підштаники на телевізійну антену?» </span></span></span></span>
Спільне
<span><span><span><span>
Люблять красти кавуни </span><span> «От дiд Салимон — баштанник наш — ото тигр! Ох же ж б'ється! Як влупить своєю кiстлявою рукою по штанях — два днi чухаєшся. Вiн чогось не любив, як ми крали кавуни з баштана. Вiн любив, щоб ми просили. А ми не любили просити… Воно не так смачно». <span>
</span></span></span><span><span> Не люблять ідеальних людей. </span><span> «Стьопу ми не любили. Вiн щодня чистив зуби, робив зарядку i взагалi був свиня.»
</span></span><span><span> Вірять, що дружба - найкращий скарб життя </span><span> «Нема нiчого кращого в життi за дружбу!» ; «Ми хочемо від усього серця побажати, щоб свою дружбу ви пронесли через усе життя. Святе це діло — дружба. Найсвятіше і найчистіше почуття в світі. І найчистіше воно в дитинстві. Бережіть його і шануйте! Бо найвірніші, найбільші, найкращі друзі в світі — це друзі дитинства. І той, хто на все життя збереже друга дитинства, той щасливий! А хто не збереже, тому гірко буде. Бо дитинство не повторюється… і проживе той своє життя без дружби. І буде воно дуже безрадісним, хоч, може, й довгим. І не відчує він себе по—справожньому людиною. Бо найбільше ти Людина, коли щось робиш для друга.» <span>
</span></span></span><span><span><span>Зривщики дисципліни </span></span><span> «Рень і Завгородній! Вийдіть з класу! Скоро ви корову на урок приведете! Зривщики дисципліни! Порушуєте мені навчальний процес! Я на вас директору скаржитись буду!»
</span></span><span><span> Фантазери </span><span> «Ми, — казав, — з тобою, Павлушо, хлопці неабиякі. Справді, без брехні, ми таки хлопці з фантазією.»
</span></span><span><span> Зневажливо ставляться до навчання. </span><span> «І хто вигадав оті екзамени!... Як добре було ще торік у четвертому класі! Ніяких тобі екзаменів. Краще було б і не переходити в п'ятий. Ніколи в житті ми з Явою ще не складали іспитів. Це буде вперше. І хоч ми костричимось і кажемо: «Наплювать!», але кожному з нас при згадці про екзамени тенькає в животі. Краще двадцять «метро» засипать, ніж один екзамен.» </span></span></span></span>
Характеристика Павлуші<span>
<span><span><span>
Хоче стати льотчиком </span><span> « Я як ото вирішив ще у першому класі, що буду льотчиком, так досі держусь, не схибив. Навіть дід Салимон сказав недавно: «Ти диви, яке вперте!.. Мать-таки, буде льотчиком цей слинько, хай би його муха вбрикнула!»
Добрий і чуйний характер</span></span><span><span><span> «</span>Я був дуже хорошим і прагнув до вчинків прекрасних і благородних. Та людству про це було невідомо».
Обожнює Київ</span></span><span><span> «Гарне мiсто Київ! Гарнiше вiд Пирятина, вiд Крижополя, вiд Жмеринки — вiд усiх мiст, якi я бачив. Столиця!»
Любить футбол<span>
</span></span></span><span><span> «Велика штука — футбол. По-моєму, футбол міг би навіть бути лікувальним заходом. Наприклад, для лікування нервовохворих. Та й від усіляких неприємностей і від поганого настрою футбол дуже помагає.» </span></span></span></span> <span> </span></span></span></span>
Легковажність</span></span><span><span> «…характер у Яви був легковажніший, ніж у мене, і він міг гухнути троячку за півгодини…» </span>
Постійно міняв думку щодо своєї майбутньої професії.</span><span><span> «Ява міняв професії, як циган коні.»
</span> Називає себе Явою, а насправді по документам він Іван</span><span><span> «То він сам себе так назвав, коли йому лише років півтора було. Чи то воно, пискля мале, хотіло сказати: «Я — Ваня», а вийшло «Ява», чи то «Іван» у нього так прозвучало (бо насправді його Іваном звати), але причепилось оте «Ява» до нього, як реп'ях до собачого хвоста. Навіть міліціонер товариш Валігура, що живе у нашому селі, так його зве.» </span>
Любить дівчину</span><span><span> «…мій друзяка Кукурузяка весь час дивився на Вальку, а коли вона випадково зводила на нього очі і їхні погляди зустрічалися, він одразу втуплювався в землю. </span>
Сміливий</span><span><span><span> « …</span>геройський Ява, отой, що перший з усіх хлопців стрибонув із самісінького вершечка старої верби в річку? Той, що випустив у клубі на лекції пугутькало? Що повісив дідові підштаники на телевізійну антену?» </span></span></span></span>
Спільне
<span><span><span><span>
Люблять красти кавуни </span><span> «От дiд Салимон — баштанник наш — ото тигр! Ох же ж б'ється! Як влупить своєю кiстлявою рукою по штанях — два днi чухаєшся. Вiн чогось не любив, як ми крали кавуни з баштана. Вiн любив, щоб ми просили. А ми не любили просити… Воно не так смачно». <span>
</span></span></span><span><span> Не люблять ідеальних людей. </span><span> «Стьопу ми не любили. Вiн щодня чистив зуби, робив зарядку i взагалi був свиня.»
</span></span><span><span> Вірять, що дружба - найкращий скарб життя </span><span> «Нема нiчого кращого в життi за дружбу!» ; «Ми хочемо від усього серця побажати, щоб свою дружбу ви пронесли через усе життя. Святе це діло — дружба. Найсвятіше і найчистіше почуття в світі. І найчистіше воно в дитинстві. Бережіть його і шануйте! Бо найвірніші, найбільші, найкращі друзі в світі — це друзі дитинства. І той, хто на все життя збереже друга дитинства, той щасливий! А хто не збереже, тому гірко буде. Бо дитинство не повторюється… і проживе той своє життя без дружби. І буде воно дуже безрадісним, хоч, може, й довгим. І не відчує він себе по—справожньому людиною. Бо найбільше ти Людина, коли щось робиш для друга.» <span>
</span></span></span><span><span><span>Зривщики дисципліни </span></span><span> «Рень і Завгородній! Вийдіть з класу! Скоро ви корову на урок приведете! Зривщики дисципліни! Порушуєте мені навчальний процес! Я на вас директору скаржитись буду!»
</span></span><span><span> Фантазери </span><span> «Ми, — казав, — з тобою, Павлушо, хлопці неабиякі. Справді, без брехні, ми таки хлопці з фантазією.»
</span></span><span><span> Зневажливо ставляться до навчання. </span><span> «І хто вигадав оті екзамени!... Як добре було ще торік у четвертому класі! Ніяких тобі екзаменів. Краще було б і не переходити в п'ятий. Ніколи в житті ми з Явою ще не складали іспитів. Це буде вперше. І хоч ми костричимось і кажемо: «Наплювать!», але кожному з нас при згадці про екзамени тенькає в животі. Краще двадцять «метро» засипать, ніж один екзамен.» </span></span></span></span>
Характеристика Павлуші<span>
<span><span><span>
Хоче стати льотчиком </span><span> « Я як ото вирішив ще у першому класі, що буду льотчиком, так досі держусь, не схибив. Навіть дід Салимон сказав недавно: «Ти диви, яке вперте!.. Мать-таки, буде льотчиком цей слинько, хай би його муха вбрикнула!»
Добрий і чуйний характер</span></span><span><span><span> «</span>Я був дуже хорошим і прагнув до вчинків прекрасних і благородних. Та людству про це було невідомо».
Обожнює Київ</span></span><span><span> «Гарне мiсто Київ! Гарнiше вiд Пирятина, вiд Крижополя, вiд Жмеринки — вiд усiх мiст, якi я бачив. Столиця!»
Любить футбол<span>
</span></span></span><span><span> «Велика штука — футбол. По-моєму, футбол міг би навіть бути лікувальним заходом. Наприклад, для лікування нервовохворих. Та й від усіляких неприємностей і від поганого настрою футбол дуже помагає.» </span></span></span></span> <span> </span></span></span></span>
0
0