Мої приятелі, які живуть в нашому дворі, скаржаться. У деяких спеціалізованих школах, де вони навчаються, нема уроків праці. Мені пощастило. У нашій школі і предмет такий є, і хороша майстерня. Тато теж говорить, що справжній чоловік, якою би великою людиною він не став, повинен вміти щось робити своїми руками. Хоча б у юності спробувати.
До весни вирішили зробити шпаківні. Наш учитель праці, В'ячеслав Абрамович, ініціативу підтримав. Він дуже хороший фахівець - і пояснює все зрозуміло, і за будь-яким станком працювати може.
А почали ми з креслення. Це тільки так здається, що виготовити шпаківню просто. Раз дощечка, два дощечка ... Деякі намагалися - і сколотили якийсь кособокий ящик. Тепер навчилися.
Викладач перевірив креслення, уточнив розміри, виправив помилки. Тепер за справу! Вирізали потрібних розмірів дошки. Обробили їх напилком і наждаковим папером. Просвердлили маленькі отвори на верстаті і по ним вручну зробили акуратний, потрібного діаметру льоток - «двері» для пташок.
За два уроки не впоралися, збирали свої вироби тиждень. Над кожною шпаківнею працювали два-три учні, і всього їх вийшло п'ять. Учитель похвалив за старання і відмінну якість. Прилітайте скоріше, пернаті гості! Подивимося, яку оцінку нам поставите ви.
Приживуться птиці в будиночку - значить виставлять нам відмінну оцінку.
Нині кількість соціальних мереж (як-от "Однокласники", ">ВКонтакте", ">МойМир", ">МойКруг", ">МирТесен",MySpace) з Інтернету і чисельність їх учасників зростає зі неймовірною швидкістю. Соціальні мережі сьогодні її вже відвідує більш як дві третинионлайн-аудитории в усьому світі, і це вже четверта за популярністюонлайн-категория після пошукових порталів, інформаційних порталів та програмного забезпечення, яка випереджає навіть електронної пошти (за даними компаніїNielsen Online, досліджуючи он-лайн поведінка батьків у 9 країнах). За даними тієї ж компанії, використанняонлайн-сообществ сьогодні зростає вдвічі швидшими темпами, ніж будь-якої з чотирьох інших секторів мережі Інтернету й втричі швидше, ніж користування Інтернетом загалом. Соціальні мережі (>socialnetworks) приваблюють людей, які мають різні мети: підтримку контакту з старими знайомими та відшуковування нових, в т. год. облаштування особистому житті; пошук роботи, просування своїх бізнесів, професійне спілкування; обміну інформацією імедиаконтентом коїться з іншими користувачами. Аудиторія різних соціальних мереж дуже відрізняється друг від друга. Так, користувачів віком від 15 до 24 слід шукати у мережі “Мій світ" наМайл. ру, від 16 до 34 - у мережіВконтакте, як від 20 до 53 - у мережі Однокласники. ру. У Росії її соціальні мережі з'явилися порівняно недавно, хоча досить давно поширені там. Але, попри це, окремі набувають величезної популярності, інші з більшим успіхом становлять їм конкуренцію. Основні дискусії розвиваються близько питання: чим є соціальні мережі Інтернету для сучасної людини - злом чи благом? Саме тому питання формування, існування й функціонування соціальної мережі варто вивчити соціологією.
Що можна зробити для майбутнього України?
Багато хто з дорослих не вірить у майбутнє нашої країни, вважають, що Україні відстала від цивілізованих європейських країна на цілі десятиліття, що нічого світлого попереду немає. Але молодь України так не думає!Україна!.. Це слово з глибокою шанобою і гордістю промовляють справжні сини і дочки України. Україна! Це — київська Софія і Золоті ворота, ласкаве Чорне море і бурхливі потоки, що із срібним передзвоном мчать з гір на долини, пшеничні лани і блакитне небо, розкішні каштани і сумні верби, це краса зелених Карпат. Україна!.. Хтось згадає безстрашного Святослава, комусь хвилюватимуть душу неповторні українські пісні, хтось побачить перед собою козацькі полки, що виступають у похід, перед кимсь постане легендарна Маруся Чурай…Я часто замислююсь над питанням: звідки ми пішли і чиї ми діти? Хто жив на наших землях кілька тисячоліть тому, якою мовою спілкувалися наші предки? Вивчаючи твою славну історію, можна побачити, як багато ти, Україно, зазнала лиха, яке буває тільки в страшних казках. Твою історію зіткано із світла і темряви, з радості і смутку.Українцi мають усi пiдстави пишатися тим, що їхня Батькiвщина не раз переживала днi могутностi й слави, мала справдi легендарних героїв, мужньо долала найважчi випробування. I потiм вiдроджувалась, виростала з руїн, виховувала новi поколiння, закоханих у рiдну землю лицарiв правди i волi. Ми можемо пишатися тим, що Україна нiколи не поневолювала iншi народи, а лише захищала себе вiд ласих на чуже добро близьких i далеких сусiдiв.На жаль, цiлими сторiччями ворогам за допомогою грубого i жорстокого, як правило, кривавого насильства, облудної брехнi i пiдступу, розпалювання ненавистi мiж етнiчними групами українцiв удавалось панувати над Україною. Майже всi завойовники кричали нахабно, безсоромно i цинiчно, що вони несуть українцям тiльки добро i щастя. Прикро, але дехто з наших спiввiтчизникiв ставав на службу до чужинських можновладцiв i допомагав їм гнобити свiй народ. Перевертнями i яничарами, а в наш час манкуртами називають люди таких осiб, якi за грошi ладнi вiдректися навiть вiд рiдної матерi. Але були й тi, якi, навiть настромленi на польсько-шляхетськi палi та пiдвiшенi на турецьких залiзних гаках за ребра, вмирали з iменем України на устах. Їй вони вiддавали усi свої сили, здiбностi, працю i навiть життя. Кожна така людина розумiла, що тiльки тодi її Батькiвщина, Україна, зможе стати господинею на власнiй землi, коли всi її сини i дочки будуть щоденно працювати для досягнення цiєї великої, святої справедливої мети. Якби нас змалечку навчили вклоняти ся рiдному пороговi, рiдної мови, може, тодi не розгубили б ми зiбраної попереднiми поколiннями духовної спадщини i були б добрiшими й милосерднiшими. Але чужi школи i вчителi не тiльки не виховували у дiтей почуття любовi до рiдного, а, навпаки, отруювали їх безсоромно брехнею про тих, що поклав свою працю, а iнколи й життя на священний вiвтар незалежностi. За цих умов кращi iсторики i письменники, незважаючи на переслiдування, писали i видавали правдивi лiтературнi та науковi твори не лише для дорослих, а й для шкiльної молодi. Хто з наших сучасникiв не знає такi iмена, як Михайло Грушевський, Володимир Винниченко, Дмитро Яворницький, Пантелеймон Кулiш та iншi.Але, незважаючи на те, як важко живеться сьогоднi українському народовi, хочеться сподiватись на те, що ми виживемо, вистоїмо. Над Днiпром не вигасає дух народу, не пропаде i його сила. Свiдомiсть українцiв постiй-но змiнюється i здобутки нашi ростуть. Народ не перестає боротися за свої права. Українська нацiя росте i розвивається, хоч як їй важко жити, i це додає всiм надiї й вiри, що доля народу змiниться на краще.Україно!.. Тобі і сьогодні доводиться нелегко: чорнобильська катастрофа, екологічна небезпека, економічна криза, безробіття. В суспільстві процвітають злочинність, байдужість, підлість, рідкістю стає великодушність, чесність, милосердя.<span>Однак, не все так погано в нашому домі. Сучасна молодь України охоче вивчає історію України, знає свята, традиції, звичаї українського народу, люблять слухати пісні — красиві, влучні, ніжні. Багато моїх ровесників записані в громадські організації «Пласт», відвідують заходи присвячені культурі та історії України. Молодь цікавиться своїм минулим і сьогоденням.</span>
1. Дуже важким видалося Хариті те відро з водою, бо поставивши його на землю, хвилинку стояла нерухомо, спершись на припічок, і важко дихаючи (М. Коцюбинський).
2. З розгону, налітали хвилі на скелі, і шугнувши вгору білим фонтаном, падали додолу, зникали у вирі (3. Тулуб).
3. Світ можна врятувати, рятуючи окремих людей (В. Черняк).
4. Господиня, зодягтись у білий святковий одяг, знімала з одвірка переплетеного торішнім перевеслом серпа, і поклавши його в кошик ,виходила в поле (В. Скуратівський)
. 5. Поснідавши, батько йшов на роботу, а я підсукавши холоші, біг на кінець городу, щоб наламати широких капустяних листків (В. Скуратівський).
6. Майнувши хвостом, дорога безшумно сховалася в зелені хлібів (В. Винниченко).