Епітети: Крилатих вітер, незалежної країни, вільна Україна, незалежної держави.
Метафори: блакить із золотом переплелися, відгомін іде, знамення сяє, знамення виблискує, пишемо історію.
Порівняння: прапор майорить неначе птах.
Риторичні оклики: Народ не вмер й нікому не скорився! І нас із ним
нікому не скорити!
Надіюсь цього досить
У повсякденному житті ми кожного дня зустрічаємось з людьми , ділимось своїми проблеми та успіхами, допомагаємо один одному, але коли погано, шукаємо підтримки.
Ситуації бувають різними : отримав погану оцінку, посаврився з кимось і врешті решт тебе хтось принизив. Коли ти чуєш образу в свій бік, на серці відразу стає боляче. Але та людина, яка намагається принизити когось, вона така сама. Так завжди. Це правило життя! Тому що таким чином він хоче довести, що він розумний! Але це зовсім не так. Він опускається ще до нижчого рівня. Отже: "Хто принижує інших , той ніколи, запам"ятайте, ніколи не буде великим!"
Тема:<span>Гармонійне поєднання людських почуттів і краси природи.
Ідея:Заклик до творення добра й краси.
Надзвичайно поетична картина приророди змальована у вірші П.Тичини"Гаї шумлять".Твір сповнений світла,радості,повноти життя.
Ліричний герой сприймає навколишнє середовище як подарунок природи-шум гаїв,хмарки в небі,гудіння звону,коливання достигаючих нив,шепіт трав.
І на завершення-завжди вражаюча картина сонця,що заходить над рікою ,залишаючи на воді золоту доріжку та свої відблиски,Ніби розколовся навпіл сонячний диск-одна частинка у небі,а друга-на тихій гладіні води.Це сонячне золото заповнює душу,спонукає до творення краси й добра.
</span>
<span>Що таке краса?
Напевно, кожен із нас хоча б раз замислювався над цим питанням. Я
вважаю, однозначної відповіді бути не може: у кожного свої цінності, а
тому - й розуміння світу.
Краса - дещо непідвладне людині: ми не
можемо доторкнутися до неї, відчути її аромат, або побачити колір. Ми
лише відчуваємо її тонкими вібраціями душі. Проте вона необхідна
людству. Лише на мить уявіть: усе навкруги потворне та мерзенне. Як би
ми жили у такому світі, де ніщо не тішить око? Це, на мою думку,
неможливо. Я вважаю вислів Джека Лондона справедливим: "<span>Краса -
абсолютна. Людське життя, все життя підкоряється красі. Краса вже
існувала у Всесвіті до людини. Краса залишиться у Всесвіті, коли людина
загине, але не навпаки. Краса не залежить від незначної людини, що
борсається у багнюці". Наше життя повність підкорюється красі, а тому
дуже важливо вміти бічити та цінувати її.
Отже, погляньте
навкруги, невже ви не бачите, який світ прекрасний? Напевно, просто
зараз ви знайдете дві-три прекрасті речі поруч із собою (хоча їх,
звісно, набагато більше). Ми звикли не цінувати те, що маємо, не
розуміти, як це важливо для нас. Я вважаю, потрібно слідувати пораді
Олександро Д'Авенія: "</span><span>Шукати красу всюди, де тільки можна
її знайти, і дарувати її тим, хто поруч з тобою. Для цього і живу на
світі". Лише тоді, коли ми навчимося бачити прекрасне на Землі, ми
побачимо прекрасне всередині нас, у наших душах та серцях.</span></span>
Это как же так получилось. солнце пекло чтоль