юбий друже! Сьогодні я хочу познайомити тебе з надзвичайно цікавим птахом – шишкарем.
Ти знаєш, що на відміну від інших птахів, шишкар виводить пташенят узимку. Уявляєш, навколо двадцяти – тридцяти градусний мороз, а в гнізді у нього яйця, або голенькі пташенята лежать.
Ялиновий шишкар – невеличкий птах, трохи більший за горобця. Поширені шишкарі у хвойних лісах Євразії, Північної Африки і Північної Америки. В Україні гніздяться у хвойних лісах Карпат і Криму; під час зимових мандрівок залітають і в інші області.
<span>Годуються вони в основному насінням сосен, ялин. В урожайний рік шишкарям узимку вдосталь корму. От вони і починають мостити гнізда та виводити пташенят у ситну для них пору року – зимою. Шишкар – ялинник будує таке тепле гніздо, що ні яйця, ні пташенята в ньому не замерзають. </span>
<span> Будує його лише самка з гілочок хвойних дерев, лишайника, м’яких корінців, вимощує мохом, шерстю, пір’ям. Самець супроводжує самку, коли вона збирає будівельний матеріал. Гніздо завжди знаходиться високо над землею, біля стовбура чи в сплетінні крайніх гілок. Як тільки самка знесе яйця, з гнізда нікуди не відлучається, щоб не застудити яєць. Їжею її забезпечує самець. Такий розподіл обов’язків продовжується кілька днів після появи на світ пташенят. Пізніше самка харчується самостійно і батьки вже разом годують нащадків. Чим же вигодовують вони своїх пташенят?</span>
<span>Вигодовують вони їх не комахами, як більшість зерноїдних птахів (та й де зимою комахи!), а подрібненими насінинами хвойних дерев. Пташенята вилітають із гнізда через кілька тижнів, але тривалий час лишаються разом з батьками, а потім приєднуються до інших сімей.</span>
Характерною ознакою цих своєрідних птахів є дзьоб, нижня і верхня частина якого зігнуті і перехрещуються між собою. Це пристосування для того, щоб витягувати з-під лусок шишок сосни і ялини насіння, яке є улюбленим кормом. До речі, вилуплюються пташенята з яйця з прямим дзьобом, але через 3 тижні його краї перехрещуються.
Ще одну особливість мають ці пташки. Хвойне смолисте насіння – основний корм шишкаря. І тому тіло старого шишкаря настільки просочується смолою, що не піддається гниттю. Десять – п’ятнадцять років може лежати така «мумія» шишкаря.
Шишкарі
В густім ялиннику в ліску
На гілочках поміж сніжку
Вже шишкарі звили гніздечка,
Поклали в них в них свої яєчка,
Я їжу птахам там носив –
І от побачив диво з див.
Гніздечко те, мов тепла хата,
У нім з’явились пташенята.
– Ців –ців! Ців-ців! – кричать собі
В сніги прозоро – голубі.
І не бояться навіть віхоли,
Батьки ж годують їх,
Їм – ніколи…
Любов Забашт
