Я дуже люблю свого дідуся. Мій дідусь - лікар. Він давно має бути на
пенсії, але ще працює. На роботі його з повагою називають по батькові,
Михайлом Івановичем. Дідусь - дільничий терапевт у поліклініці, він
лікує дорослих людей та виписує їм лікарняні листи.
Мій дідусь Михайло середнього зросту, у нього кругле обличчя. Я б не
назвав його худим або струнким. Швидше, він вельми вгодований чоловік.
Дідусь носить вуса. Волосся на голові в нього вже майже все сиве, і вуса
теж. У дідуся густі брови, чорні з сивиною. Ще він має гарні
світло-карі очі.
На перший погляд мій дід здається добрим товстуном. Але він
любить порядок та не дасть собі «сісти на голову». Якщо дідусь
сердиться, його брови грізно хмуряться. У цей момент він може одним
поглядом навести страху на того, хто з ним сперечається. Пацієнти та
медсестри дуже його поважають. А онуки, тобто я та мої двоюрідні брат та
сестра, слухаються дідуся з першого разу.
<span> Дідусь вміє робити все! У нього золоті руки. Він водить машину, може
майструвати різні речі, навіть меблі. Дідусь Михайло - дуже цікава
людина. Я міг би ще довго розповідати про нього.</span>
Дуже скрутно стає птахам взимку, особливо , коли випаде сніг. кожної зими я намагаюся хоч трішки допомогти їм. Для цього вішаю годівнички у себе в садочку, в які щодня насипаю зернята пшениці, кукурудзи та соняшникове насіння , а на вишні, що росте неподалік вікна, підвішую шматочки сала. Мені подобається спостерігати через вікно , як синички смакують сальцем. Смачного вам любі пернаті друзі!
Жили козаки у не волі 5 років
Високо вгорі літав прекрасний лелека.
Рано - вранці заспівали дзвінкоголосі солов'ї.
Весною розквітнув яблуневий сад.
Мого молодшого брата звуть Андрій.
У нашому селі тече вузький струмок.
