Захар Беркут — центральний персонаж повісті, ватажок тухольської громади. Йому вже понад 90 років, і все своє.
Його риси:
добрий ,волелюбний,відвертий , чесний; працьовитий, розсудливий ,мужній, витриманий.
Ним керують у першу чергу громадські інтереси. Почуття громадського обов’язку, яке тісно зв’язане з глибоким патріотизмом, у Захара Беркута найяскравіше проявляється в трагічну хвилину, коли в полон до ворога потрапляє його син. Усією силою своєї душі він любить сина, але коли Тугар Вовк пропонує тухольцям випустити монголів із тухольської долини в обмін на полоненого Максима і частина тухольців просить Захара прийняти цю пропозицію і визволити свого сина, то він відмовляється. Захар пояснює, що тут справа йде не про його сина, а про долю їхніх сусідів — верховинців і загірян, які, непідготовлені, зазнають ще страшнішого горя від нападу монголів.Він підкоряє свої батьківські почуття громадянським інтересам.
Слід підкреслити і чесність старого Захара
В образі Захара Беркута втілені мудрість, мрії і прагнення народу.
<span>У казковій красі заснули бори та діброви. Глибокий зимовий спокій охопив природу.
<span>Та що це? У морозяній тиші лісу чути якісь дивні звуки:то кришталевий дзвін, то тихе булькання. У глухому куточку засніженого лісу, серед острівця зелено–сріблих ялин, дзвенить незамерзле джерельце. Клубочиться хмаринка пари, а над нею на голих гілках дерев, що нахилились до води, дрімають рябчики – гріються. Такі джерела не замерзають і в люті морози. Вода пробивається через шар землі й на морозі здається теплою. Часто біля таких місць узимку збираються мешканці лісу не тільки напитися, а й погрітися. А навколо панує холод, усюди лежить білий сніг. </span></span>
Тема: образ людини, відштовхнутої суспільствомГоловна думка: навіть якщо ти однин і в небезпеці, то все одно маєш духовні крила, які врятують, коли крижина почне тонути.Художні засоби:Епітети:біла, стара свита; темна, широка Одра; тонка, майже прозора крижина.<span>Метафори: В цьому році зима не вдягала білої свити//Часом вже й приміряла, та хтось її зразу крав.//Пошукала, поплакала..//Бідувала в старій із торішніх зів"ялих трав.</span><span>Риторичне запитання: Що ж робити? Нащо крилатим ґрунт під ногами?
</span>
писатель должен знать про что он пишет,он должен ответить на любой вопрос про то что пишет,он не знает слова *не знаю*!!!!