• «Хоч я й дуже люблю ліс, але побоююсь його душі… ».
• «А ще я люблю, як з лісу несподівано вигулькне хатина, заскриплять ворітця, побіжать стежки до саду і до пасічиська. І люблю, коли березовий сік накрапає із жолобка….Люблю напасти на лісове джерело і дивитись, як воно коловертнем викручується з глибини. І люблю, коли гриби, обнявшись, мов брати, збирають на свої шапки росу. І люблю восени по коліна ходити в листві. Коли так гарно червоніє калина і пахнуть опеньки».
• «Я не дуже кривлюсь, коли треба щось робити, охоче допомагаю дідусеві, пасу нашу вредюгу коняку, рубаю дрова, залюбки гострю сапи, люблю з мамою щось садити або розстеляти по весняній воді і зіллю полотно, без охоти, а все-таки потроху цюкаю сапкою на городі і не вважаю себе ледащим».
• «Та є в мене, коли послухати одних, слабкість, а коли повірити іншим — дурість; саме вона й завдає найбільшого клопоту та лиха… І вже тоді мені одні слова сяяли, мов зорі, а інші туманили голову».
• «Я ніколи не був скиглієм, терпляче зносив і батіг, і хлудину, і запотиличники…»
• «Вчився я добре, вчився б, напевне, ще краще, аби мав у що взутися. Коли похолодало і перший льодок затягнув калюжки, я мчав до школи, наче ошпарений. Напевне, тільки це навчило так бігати, що потім ніхто в селі не міг перегнати мене, чим я неабияк пишався».
Відповідь:
Якби я змогла б поговорити з героЇнею твору "Катерина", то я б сказала ій:
Послухай, мені неймовірно жаль, що тебе спідкали такі жахливі життєві першкоди, але зараз, перед тим як зробити свій останній вибір який на данний момент застряг у тебе в голові, будь ласка згадай про єдину маленьку людинку яка в тебе залишилася- це твій Іванко, чуєш! Я знаю, зараз ти думаєш лише про те як пошвидше закінчити цю жахливу чорну полосу свого життя, але подумай про нього, про свого маленького синочка, якого ти кидаєш на призволяще ти єдине що в нього залшилося, а він єдиний хто залишився в тебе, тому прошу тебе, знайди в собі ще трішки сил, щоб знову посміхнутися і разом з синочком йти далі...
Пояснення:
1. «Як варити і їсти суп із дикої качки» — одна з найдотепніших усмішок Остапа Вишні. Присвячена Максимові Рильському, близькому другові письменника.
2. М.Хвильовий «Я(Романтика)» присвята
“Цвiтовi яблунi” М.Коцюбинського