<span><span>Жанр твору: оповідання</span>
Тема твору: розповідь про благодійну діяльність ченця Прохора, його намагання
подолати зло — добром у складні для Київської Русі часи.</span>
Ідея твору: возвеличення <span> доброти, </span>щирості,милосердя та засудження
підступності, жадібності, заздрості, жаги до збагачення.
Основна думка:
1)
«Бог дбає про рід людський і дарує йому корисне, очікуючи нашого каяття;
<span>
2)
«Суд без милості тому, хто сам не творить милості»</span>.
Проблеми, розкриті у творі: керівник і народ; милосердя і користь; гріх і покаяння; добро і зло;
<span>
<span>Я знаю сучасне прислів’я: «Одне добре діло цінніше ста проповідей». Я з цим абсолютно згоден. Мало навчати добру та «читати мораль» іншим. Потрібно ще робити дійсно важливі, корисні для людей справи. А це не всі люди вміють.</span> Іноді хороші та добрі слова самі собою стають корисною справою. Наприклад, ваш друг чимось засмучений. А ви втішаєте його, даєте корисні поради, просто розважаєте, дякуєте за все, що він вам зробив хорошого. Але все одно слово не має такої ваги, як добра справа. За гарними словами не завжди стоїть справжній корисний вчинок.Загалом, я вважаю, що доброта - це перш за все діло. До того ж справжній добрий вчинок завжди робиться безкорисливо. Воно чимниться «за порухом душі». Доброта може виявлятися і в малих вчинках, необов’язково у чомусь великому. Наприклад, варто приготувати вечерю втомленій після роботи мамі, захистити слабкого. Або власноруч посадити клумбу у запиленому місті.Доброта дійсно починається з малого. Хоча з часом людина буде здатна творити і великі справи. Як мати Тереза, наприклад, яка допомагала мільйонам бідних та хворих людей.Добрі вчинки приностять радість не тільки оточуючим людям, але і тому, хто їх робить. Без добра життя нещасне. На цю тему в народі існує ще одне прислів’я: «Зле тому, хто добра не робить нікому».</span>
Б
<span>Образ жінки - центральний образ у збірці Івана Франка "Зів'яле листя". І, як і душа кожної жінки, образ цей глибокий, незбагнений, неясний и незрозумілий. Він нагадує саму матінку-природу - непостійну, змінливу: то лагідну, як весняний вітерець, то жорстоку і своєвільну, як буря. Ці природні явища грають з бідною душою ліричного героя, змушують її спочатку парити в небесах від щастя, а потім падати на саме дно, розбиваючись о сіре каміння. Так маленький листочок покладається на вітер, так душа поета довіряє себе незвіданому досі явищу - жінці, і тепер тільки вона володарка цій душі...</span>
Євшан зілля - зілля яке відновлює ваші життя та спогади про рідну домівку,сказано у вторі.
Тому для нас це є також ще однією вище ставшою сходинкою до патріотизму і слави про Україну.
<span>Ми приїхали на Хортицю, щоб побачити нові експонати, які надійшли до Музею історії запорозького козацтва. І - наче на замовлення! - потрапили в гамірний натовп підлітків, які заповнили усе фойє. Принаймні три групи одночасно мали намір оглянути експозицію.Крім них були й "неорганізовані" відвідувачі. Тож слова генерального директора Національного заповідника "Хортиця" Максима Остапенка, що музей і поки що, на жаль, недобудований історико-етнографічний комплекс "Запорозька Січ" торік посіли п'яте місце в країні за кількістю відвідувачів, одразу здобули наочне підтвердження.</span> Після того, як Хортицю визнали одним із семи чудес України, вона переживає просто-таки навалу туристів! Недаремно це місце облюбували продавці сувенірів, а в фойє музею працює ціла сувенірна крамниця.
Годі дивуватися, що музейні фахівці так стурбовані поповненням фондів. Адже від цього залежить престиж Хортиці як туристичного центру!
- Хочемо, щоб наш музей став дійсно Музеєм історії запорозького козацтва, а не "Запоріжжя взагалі", - повідомив Максим Остапенко.
<span>З цієї точки зору - речі, які надійшли до експозиції протягом останнього року, просто безцінні. Хоча й на практиці коштували, м'яко кажучи, недешево: на аукціонах за кордоном вони обійшлися в десятки тисяч доларів.</span>
