Речень без нового немає, а без відомого є, тобто все речення може бути новим. Наприклад, висловлювання Іде дощ Становить лише нове, бо є нерозчле-новішим цілим, хоч і його можна розподілити на відоме і нове: Дощ/іде. Так само лише новим є односкладні речення {Розуму не позичиш) Або неповні у діалозі (— Де знаходиться центр Європи? — <span>У Європі).</span>
*Дієприкметник* — дієслова
, що виражає ознаку за дією або станом і поєднує в собі граматичні особливості дієслова
іприкметника
.Відповідає на запитання - який?, яка?, яке?, які?.Особлива форма,закінчення на но,то.
Із дієслівних граматичних ознак дієприкметник має вид
— доконаний абонедоконаний
та час
— теперішній
абоминулий
.
Вид дієприкметника залежить від того дієслова, від якого він утворений. Порівняйте: планувати — планований (недоконаний вид), запланувати — запланований (доконаний вид).
Час дієприкметника зумовлений тим, коли з'явилася ознака, на яку він вказує, — у минулому чи тепер: посивілий (минулий час), сивіючий (теперішній час).
Як і прикметник, дієприкметник змінюється за родами
("підкреслений, підкреслена"), числами
("підкреслені" —множина
), відмінками
(Н.
: "почорнілий";P.
: "почорнілого"; Д.
: "почорнілому" і т. д.); залежить від іменника (порівняйте:"жовте листя"; "пожовтіле листя"); у реченні виконує роль означення або присудка
("Неподалік чорніє щойно зоране поле. Поле зоране вчасно.").
Толко не бань я написать так не могу
Учні, вчіться бути старанними і відповідальними, намагайтесь виконувати свої обіцянки!
Посієш вчинок — пожнеш звичку, посієш звичку — пожнеш характер, посієш характер — пожнеш долю.Ця приказка — дуже давнього походження. Відома така притча:
«Конфуцій милувався в Люйляне водоспадом; струменя спадають з висоти в три тисячі ше-ній, піна вирує на сорок. Його не можуть подолати ні каймани, ні риби, ні черепахи, морські або річкові. Помітивши там плавця, Конфуцій подумав, що той з горя шукає смерті, і відправив своїх учнів вниз, щоб його витягнути. Але той через кілька сот кроків вийшов з води з розпущеним волоссям, заспівав, і став прогулюватися біля дамби.
Конфуцій пішов за ним і йому сказав:
– Я прийняв тебе за душу утопленика, але придивився: ти — людина. Дозволь задати питання: володієш чи секретом, як ходити по воді?
– Ні, — відповів плавець. — У мене немає секрету. Від народження — це у мене звичка, при змужніння — характер, у зрілості — це доля. Разом з хвилею поринаю, разом з піною спливаю, іду за плином води, не нав'язуючи їй нічого від себе. От чому я й ходжу по воді.
– Що означає «від народження — це звичка, при змужніння — характер, у зрілості — доля?» — запитав Конфуцій.
– Я народився серед пагорбів і задоволений життям серед пагорбів — така звичка; ви-ріс на воді і задоволений життям на воді — такий характер; це відбувається саме по собі, і я не знаю чому — така доля».
Приказка попереджає: все, що ти робиш в житті — має значення для життя в цілому. Окремий вчинок може мати значення для формування звички, звичка — послужити основою для формування характеру, а характер — надати вирішальний вплив на життя, на долю людини в цілому.Крім того, приказка вказує на те, що все в житті взаємопов'язано: одне випливає з іншого, а інше з третього... Одним словом, життя — це ланцюг причин і наслідків. Єс-чи ти хочеш чогось досягти в житті, то повинен вибудувати цю ланцюг причин і наслідків