<span>На одному подвір*ї жила дуже дружна сім*я. Квочка, куртачата і півень. Курчата бігали, веселились та клювали просо. І самі не помітили, як далеко відбігли від домівки. Так вони натрапили на злого кота, який хотів їх впіймати і з*їсти. Але квочка, яка не побачивши поряд курчат, відчувши тривогу, вчасно прибігла і почала обороняти своїх діточок. Потім на допомогу прийшов півень. І кіт остаточно злякавшись втік. А вся родина повернулась неушкоджена додому. </span>
Весн - корінь, оньк - суфікс, у - закінчення, весноньк - основа.
ы в мире не одиноки, вокруг нас множество «братьев наших меньших»: зверей, птиц, домашних животных. Мы, конечно, иногда замечаем их красоту, ловкость, грациозность, возможно, необычность. Но часто смотрим им в глаза, или видим, что им, этим животным, бывает страшно и неуютно рядом с людьми? Сколько сейчас бездомных собак и кошек (в основном бывших домашних любимцев!), Которые жалобно и печально смотрят нам в глаза, совсем как те старушки просители в метро или на улице.
Українська творчість займає дуже вагаме місце в житті сучасної молоді.Бульшості одразу спаже на думку питання :"Чого?".Наприклад тому,що кожна сучасна пісня,картина,вірші беруть початок у етнографії рідного краю та мають дуже глибокі корені.Детальніше про пісні.Пісня-це душа народу, її печаль і радість,сльози і щастя.Якщо не було б української народної пісні - не було б і народу.А пригадайте які малював картини Шевченко,як вони були пройняті смутком і печаллю,а вірші це ж перлина української творчості!Давайте все ж таки зізнаемося,що ми все частіше тягнемося до народно,до етнічного,до болі знайомого життя,яке називаеться народна творчість!
Приходить весна. Все навколо ніби оживає. На деревах з'являються перші зелені листочки. З-під снігу виростають підсніжники - білі передвісники весни. Навкруги все стає зеленим-зеленим. Лід на річках тане, все розцвітає, оживає, - одразу видно, що прийшла весна.